Що ж, нарешті дійшли руки до написання заключної “сторінки” про відпустку на Мальдівах (попередня частина). Я спеціально пропускаю опис того, чим же ми там займалися майже 10 днів на маленькому острові. Можливо, дійдуть колись руки і до того.
А зараз я хочу розказати про одне цікаве місто, яке ми відвідали дорогою додому. Це столиця Мальдівської Республіки — місто Малє. Як і все на Мальдівах, столиця в них теж займає окремий острів. Малє настільки колоритне і захоплююче місто, що мені навіть захотілося тут залишитися на деякий час. Звичайно ж, якщо б була така можливість.
Отож, ми покидаємо наш готель-острів і починаємо довгу дорогу додому. Відчуття такі, ніби тебе вигнали з раю.
Прилетів літачок, який привіз нових туристів і забере нас
Як я вже писав раніше, посадка і висадка відбувається через ось такі плавучі пірси
Взліт і під крилом далеко-далеко лишився маленький райський острів, на якому ми грілися на пляжі майже 10 днів
Пілоти вправно рулять літаком розміром з автобус Еталон
Через 20-25 хвилин ми прилітаємо у вже знайомий аеропорт Малє на той же пірс, з якого ми вилетіли кільканадцять днів тому назад до готелю
Далі нас чекає екскурсія по місту. Наш готель організував нам гіда, який зустрів нас одразу ж в аеропорту. Ним виявився дуже приємний хлопчина, студент філологічного факультету місцевого коледжу, який дуже гарно розмовляв англійською. За 5 доларів здаємо багаж в камеру схову і вирушаємо на відвідини столиці.
Для того, щоб від аеропорту потрапити до міста, слід користатися паромом. Численні водні “таксисти” пропонують свої послуги, але ми вирішили скористатися громадським транспортом. Для туристів паром коштує 1 долар. Для місцевих він мабуть дешевший, але скільки коштує гід докладно так і не сказав.
Не дивлячись, що густота населення в Малє (18 000/кв. км) є однією із найвищих у світі, місто дуже затишне і зелене. Це на замітку тим, хто каже, що центр Львова дуже щільно забудований і для дерев і кущів нема місця.
На Мальдівах на носі вибори і все місто (як і інші не туристичні) було обклеєні агітацією, а також різнокольоровими прапорцями, гірляндами, банерами і плакатами. Кожна партія закріпляє за собою певний колір, який стає її символом. Виглядає, до речі, досить гарно. Принаймні, не так паскудно, як наші передвиборчі “біґморди”
Багато вулиць в Малє вузесенькі і, як правило, односторонні. Тротуари на більшості з них відсутні. так як для них просто немає місця. Тому треба уважно дивитися, аби не дістати по голові дзеркалом авто, що проїжджає поруч.
Ось так виглядає двір школи. Дуже няшно, як на мене. А ще зверніть увагу на озеленення.
Так як ми все-таки в столиці, то не можна не подивитися на будинок парламенту:
І резиденцію президента. Зверніть увагу на повну відсутність охорони на периметрі.
Одразу ж через дорогу від резиденції президента знаходиться так званий президентський пірс, де стоїть службовий президентський флот. Хоч і не 5-зіркові яхти, проте виглядають солідно. Як пояснив гід, службового літака у президента нема і для поїздок на дуже далекі острови або за кордон він орендує літак або ж літає регулярними (!) рейсами. Ось так от.
Найвищий будинок в Малє — готель Holiday Inn. Загалом, зводити високі будинки на острові доволі проблематично, оскільки ґрунт тут доволі нестійкий і підземні поштовхи теж не рідкість. Більшість високих будівель зведена японськими інженерами, що не зовсім не дивно.
Основний транспортний засіб в Малє — скутер. Їх тут over9000
Найстаріша мечеть в Малє, їй понад 400 років
А майже поруч із мечеттю знаходиться президентський палац. Жодних обмежень на фото нема. До того ж, практично відсутня охорона.
Головна мечеть в Малє. Дуже гарна будівля, проте всередину ми не змогли потрапити, так як спізнилися до закриття і охоронець не виявив бажання нас впускати.
Управління поліції і красива площа перед ним.
Рибний ринок. Фото не зможе передати всі аромати, які витали там в повітрі 🙂
А це продуктовий ринок і 25 сортів бананів та іншої тропічної нямки 🙂
Рух в Малє типовий для всіх азійських міст — всі їдуть хто куди хоче. Проте на відміну від Індії, правила тут виконують досить сумлінно.
Більшість перехресть на виїзді з другорядної дороги обладнанні так званий примусовим обмежувачем швидкості або простіше “лежачим поліцейським”. Таким чином водії змушені гальмувати, уникаючи наїзду на пішоходів, а також це ускладнює несподівані “вискакування” авто з другорядної дороги на головну. Дууууже розумне рішення!
На цьому прогулянка по Малє закінчуються і ми повертаємося назад на острів-аеропорт
Перед вильотом попили соку з мальдівських кокосів
А далі реєстрація на рейс
Turkish Airlines нам дала два квитки в VIP Gold Lounge, яка виявилась доволі непоганою, порівняно з нею United Club — повне гівно.
Тільки-но ми сіли в літак, як почався проливний тропічний дощ. Ми жартували, що Мальдіви теж сумують за нами.
А потім ми 8 годин летіли в Стамбул. Вночі я прокинувся, коли пролітали над Дубаї. Видовище незабутнє! А ще над Індійським океаном ми потрапили у грозовий фронт і літаком досить сильно кидало. Сезон дощів, як-не-як.
Після пересадки в Стамбулі, яку ми провели (а точніше проспали) у тій же хваленій CIP Gold Lounge, ми ще неповних дві години летіли до Львова.
Підлітаємо до Львова. Під крилом Івано-Франківськ.
***
На цьому наша подорож закінчилася. У спогадах залишилися образи далеких островів, чимала колекція фото, а також загар на тілі, який, до речі, ще повністю не змився за майже два місяці.
На цьому тему Мальдів я не закриваю :-), так як є ще багато цікавих речей, якими хотілося б поділитися, зокрема розповіддю про підводний та надводний світ цих прекрасних островів і колекцією підводних фото. Ну а поки-що, у нас на підході зима, а значить пора міняти купальний костюм на лижний і вперед, до нових пригод!