roman

Лип 032018
 

«Эконо́мика должна́ бы́ть эконо́мной»

(Цитата із забутого минулого)

У середині червня — на початку липня мало не щодня почали з’являтися повідомлення про те, що то тут, то там застрягли туристи, які зібралися на море, але замість того провели ніч і день в терміналі аеропорту. Люди чекали на свій рейс в Жулянах, ночували лишні ночі в Тунісі  і викликали консула в Мілані. “Вишеньку на торт” поставив McDonnell-Douglas MD83 авіакомпанії BRAVO, який через помилку пілотів скотився зі смуги в аеропорту Жуляни і “ліг на пузо”. Складається враження, що в українських “чартерів”, а також певних лоукостів, настала якась сіра смуга.

Я спробував розібратися, що ж справді відбувається і що призвело до ситуації, яку маємо зараз. І які ризики чекають українського туриста, що вирішив мотнути лоукостом до Італії або чартером злітати на відпочином до Єгипту чи Туреччини.

Як працюють лоу-кости?

Напевно кожен з вас задава собі питання: як же так виходить, що квиток до Лондона авіакомпанією Lufthansa коштує 350 доларів, а на WizzAir — всього 120. А RyanAir, який ще в процесі виходу на наш ринок, пропонує по 50. Як же так?

Очевидно, що лоу-кости економлять на всьому, на чому тільки можна зекономити. І навіть інколи на тому, на чому не можна, але про це пізніше.

Отже, як і на чому економлять лоу-кости? Читати далі >>

 Додав о 20:19
Бер 272018
 

… Failure is not an option!

Gene Kranz, Apollo13 Flight Director

Наша відпустка почалася гарно, як і має починатися кожна хороша відпустка. Перший сегмент нашого довгого перельоту зі Львова на Балі вже позаду — ми сидимо в Turkish CIP Lounge у аеропорту Istanbul Ataturk International Airport. На годиннику 21:30, до наступного рейсу до Куала-Лумпур ще щонайменше 4 години. Сидимо собі, попиваємо турецький чай і ласуємо 12-ма видами місцевих оливок. “What can go wrong?” — питаєш себе. Аж тут в мене завібрував телефон. Повідомлення від Turkish Airlines: Flight TK60 is now delayed. New departure time 3:30am. Оппаааа… У голові зразу сформувалася картина: пересадка в Куала-Лумпур всього 1:10, а значить ми не встигаємо на рейс до Балі. А раз ми не встигаємо на рейс до Балі, то прийдеться ночувати в Куала-Лумпурі, так як це останній рейс на Балі в той день. Крім того, ще й будуть проблеми з багажем, готелем, резерваціями, waitlist’и та купа інших неприємностей. Oh nooo!

Something went terribly wrong! — сказали б американці. Але відміна якогось там одного рейсу не може зруйнувати нашу відпустку, яку ми так довго планували. Треба було оперативно вирішувати проблему і ми, не вагаючись, взялися до справи…

Згідно з даними Світового Банку станом на 2016й рік авіалініями світу було перевезено майже 3.7 мільярдів пасажирів, і це при тому, що мільярд пасажирів було перевезено у проміжку між 2010 і 2015 роками. Ріст авіаперевезень дуже стрімкий. Статистика FlightRadar24 підказує нам, що у кожен момент часу в повітрі знаходиться щонайменше 12 тисяч літаків. І це число також стрімко зростає.

При такому шаленому зростанні потреби у авіаперевезеннях зовсім не дивним є той факт, що у роботі авіаліній стаються збої. І ми, як пасажири, маємо добре пристуватися до цих нових реалій, коли не тільки за літаком вже не можна звіряти годинник, а навіть і за поїздом.

Отож, наша сьогоднішня четверта частина розповіді про подорожі авіатранспортом (перша, друга і третя) буде присвячена тому, як боротися і діяти у ситуації, коли у вашій авіамандрівці раптово щось пішло не так. Читати далі >>

 Додав о 13:18
Лип 202016
 

(Продовження. Початок тут)

Новітня Ера

У ХХ століття людство увійшло маючи інформаційну мобільність, завдяки радіозв’язку. Людство накопичувало науково-технологічний та інформаційний потенціал на початку ХХ ст. із небаченою до того часу швидкістю. Лише уявіть собі: 1896 рік — Марконі робить першу бездротову телеграфну передачу, 1901 рік — почав виготовлятися перший автомобіль, 1903 рік — політ братів Райт… Розвиток технологій та науковий прогрес стимулював розвиток медицини і, відповідно, покращував умови життя. Завдяки тому, що науковці змогли сконструювати мікроскоп, маючи для цього достатньо інформації, було відкрито, що більшість хвороб викликані збудниками — мікробами. Це дало можливість запровадити принципово нові методи їх лікування, які використовуються і досі, а епідемії чуми, віспи та холєри назавжди відійшли в минуле. Винайдення рентген-апарата дозволило вперше заглянути в середину людського тіла. З’явилися нові методики лікування травм, які вже більше не призводили до пожиттєвого каліцтва. Розвиток знань з хімії дозволив винайти ефективні миючі засоби. Зуби вже не гнили так швидко, бо їх можна було чистити, а воші та коросту, що на той час було надзвичайно буденним явищем, вже можна було усунути мазями та лосьйонами, які вже стали доступними, а головне — ефективними.

І все здавалося би мало б бути прекрасним: радіо грає, на душі весело, в аптеках повно ліків від хвороб, які ще кілька років тому косили мільйони, можна рідним передати телеграму хоч в Австралію і за кілька годин отримати відповідь. І ще багато плюшок… Але ж все не було так радісно, правда ж? Правда. Бо ці блага були доступні лише багатим людям або тим, хто заробляв більше за середнє. Ні, звичайно ж, мило було доступне майже для всіх. Ну і мікстури якісь там також. Але рентген і антибіотики — це було з розряду екстра.

Що ще було досупно всім, так це радіо і газети. І якщо для того, щоб читати газету або книгу, треба було хоча би вміти читати (а на початку ХХ століття читати вміли дааааалеко не всі), то для сприйняття радіо нічого особливого не треба було — просто слухаєш і все. Таким чином інформацію про світ почали отримувати навіть ті, які до того часу були “темними” і неосвічними. Люди почали дізнаватися, що на світі вже існують блага, які їм проте недоступні.

Через масове і швидке поширення інформації, особливо через радіомовлення та пресу, сталася одна дуже важлива трансформація суспільної свідомості: якщо до XVIII ст, і навіть до ХІХ ст. у суспільстві панувала чітка думка, що мають бути дворяни, і мають бути простолюдини, і що є жінки, а є чоловіки, і що є білі, а є чорні, і що це, загалом, нормальний уклад, то вже зі середини ХІХ ст., а особливо ХХ ст. люди починають чітко розуміти — ми всі “зліплені з одного тіста” і в усіх жителів Землі мають бути рівні права. Таким чином, стрімкий розвиток технологій передачі інформації визначив основну ціль ХХ століття — боротьба за права. Читати далі >>

 Додав о 23:00
Лип 192016
 

Зараз Ви, скоріш за все, в Україні, у себе вдома або ж в офісі. А може в дорозі. Зараз ви читаєте цю статтю, реальний вміст якої прийшов до вас за менш ніж півсекунди зі сервера, який розміщений у штаті Вірджінія (США), подолавши більше 8000 км і пройшовши через територію США, під товщею Атлантичного Океану, через Ірландію, Британію, Швецію, Німеччину, Польщу. Зараз перед вами, скоріш за все, екран смартфону або портативний ноутбук, який ви з легкістю вимкнете, кинете в кишеню або, відповідно у сумку чи наплічник, і побіжите, бо ваш друг чи подруга надіслав(ла) вам повідомлення із фото, смайликом та текстом “Ну ти де???” — вас давненько вже чекають на цетральній міській площі. Ви сядете в метро, трамвай чи автобус. У транспорті ви продовжите читати і поділитесь через соціальні мережі цією статтею з другом, що вже кілька років проживає в Австралії, за 16,000 км звідси. І вже за менш ніж десяток хвилин усі знатимуть, що читали ви і чим ви хотіли б поділитися з іншими.

Для вас просто відбулося те, що стало сьогодні, у 2016 році, банально природнім і звичним: ви — частина інформаційного суспільства.

Ера інформатизації стерла кордони, надала часу зовсім іншої величини, а людській думці дала дала повну свободу пересування. Людство довго йшло до цього і заплатило величезну ціну за те, щоб могти вільно розпоряджатися інформацією.

У Частині 1 ми розглянемо історію того, як людство крокувало вперед, роблячи інформаційні стрибки та революції, які у свою чергу зумовлювали зменшення насильства та відкривали все більші та більші можливості для росту. У наступних частинах будемо пробувати зрозуміти, як інформаційний прогрес і обізнаність людства зумовили ті процеси, які ми маємо зараз і свідками яких ми були і будемо у майбутньому.

Цей цикл статтей — результат моїх персональних досліджень та збору інформації. Із чимось ви будете погоджуватися, щось буде здаватися вельми очевидним, а щось — суперечливим та незрозумілим. Але у будь-якому разі я щиро сподіваюся, що вам буде цікаво та захоплююче. Читати далі >>

 Додав о 19:36
Жов 232015
 

Ми вже з вами поговорили про загальні аспекти авіаподорожей і трохи розкрили тему багажу.  Тепер прийшла пора ознайомитися ще з одним важливим моментом — правилами поведінки та етикетом.

Авіа подорожі стали дешевими і доступними. Майже сотня мільйонів пасажирів щороку перевозиться авіакомпаніями всього світу. Авіаподорож втратила свою “елітність” і стала у ранг повсякденного транспорту поряд із автобусом та поїздом. І хоч є певні особи, які жалкують, що “лоукости перетворили літак у приміську електричку”, все ж таки для нашого світу це колосальне досягнення.

Для того, щоб усі пасажири почувалися кофмортно і отримували максимальне задоволення, є цілий ряд писаних і “неписаних” правил, яких треба дотримуватися. Сьогоднішня наша стаття саме про них. Ці правила базуються на загальних принципах поведінки у громадських місцях і транспорті, хоча все ж таки є певні особливості.

Перш ніж почати говорити про поведінку в літаку, хочу наголосити на таку річ: фундаментальний принцип поведінки у громадських місцях і зокрема транспорті — це не створювати дискомфорту іншим особам. Пам’ятайте, що люди, які вас оточують, теж прагнуть комфорту, спокою і задоволення, як і ви. Ваші особисті примхи, звички і бажання нікого не цікавлять. І не повинні цікавити.
Читати далі >>

 Додав о 19:08
Жов 202015
 

УВАГА! Дана стаття містить багато бруду, ненависті та негативу, тому  її читання може спричинити сильний біль у м’яких м’язах нижче тазового відділу. Жертвам та потерпілим від тарифного та кредитного геноцидів, а також третьмайданівцям, патрийотам і “простим людям” не рекомендується читати цей допис через прямий ризик спалаху ненависті.

 Я вас попередив!..

Партія на виборах — це такий же продукт, як і той, що ми купляємо в магазині, тільки він політичний. Як кожен нормальний продукт, політичний теж має свою цільову аудиторію. Якщо ви прогуляєтесь по супермаркету, то побачите, що рідко коли нам пропонують лише одного виробника в одній продуктовій групі. Наприклад, візьмемо сметану. Є власне сметана, і є сметанний продукт. Перше — це те, що можна дати їсти людині, друге — це те, що зрештою також можна дати їсти людині. А можна і використовувати замість солідолу. Обидві ці групи продуктів мають свої цільові аудиторії. Якщо покупець дивиться лише на гарні малюнки на упаковці і не читає склад, а ще його приваблює ціна на 1 грн нижча — тоді наш покупець купляє продукт, 15% якого складає пальмовий солідол. Цільова аудиторія такого продукту — неуважний і неперебірливий покупець, що охоче “зекономить” копійку. Аналогічно й з іншими типами продуктів: хтось купляє одяг в Городку на базарі “на острові”, хтось “вдягається” на Південному, хтось “шикує” в Кінг-Кросі, ну а ще є певний відсоток, що закуповуються в “Опера-Пасажі”.

Під кожен тип покупця створюють певний продукт. Це фундаментальні основи існування економіки, бізнесу і господарських відносин взагалі.

Коли гастрономія і політика сходяться...

Коли гастрономія і політика сходяться…

Як я вже казав, партія і політики — це теж продукт. Вони також продаються нам і ми платимо за них своїми голосами. Як і кожен продукт, його створють для того, щоб задовольнити потреби певного типу і класу виборця, тобто певного типу споживача. Так само як і зі сметаною, яка по відкритті упаковки виявиться не такою смачною і гарною, як в рекламі, так само і політик (партія) — після виборів все виявиться зовсім не так, як було на біґ-мордах і в рекламі по телевізору. Читати далі >>

 Додав о 00:11
Жов 052015
 

Отож, продовжуємо ділитися досвідом про авіаподорожі і все, що з ними пов’язано. Сьогодні будемо говорити про таку важливу річ як багаж, а також інші цікаві нюанси, пов’язані з літаками.

Ті, хто не читав попередній запис, заходьте сюди: Все про авіаподорожі: Частина 1

Про багаж

Спочатку, як завжди, трошки історії і теорії. На відміну від поїздок на міському громадському транспорті, літаками люди, як правило, подорожуть на далекі відстані. А отже ми беремо з собою цілий ряд речей, якій будуть задовольняти наші базові потреби під час подорожі — одяг, предмети гігієни, а іноді навіть їжу, а ще буває навіть беремо зі собою житло (само-собою, я маю на увазі палатку). І відповідно маємо стандартну для нашого часу фразу — пасажир подорожує з багажем. Тепер вже для авіаліній постала  проблема не лише перевезення “тіла”, а також його пожитків. За час еволюції авіаперевезень транспортування багажу пасажирів перетворилося у цілу суб-індустрію, затрати на обслуговування якої співмірні із затратами на перевезення самого пасажира.

Почнемо із найбільш “наболілого”: чому є обмеження на розмір, вагу та кількість одиниць багажу? І чому “лише стільки”? Базову відповідь на це питання ми знаходимо у простій фізиці польотів.

Чому літак летить? Бо потік повітря, що проходить попід та понад крилами створює так звану підйомну силу. Літак може летіти лише тоді, коли підйомна сила перевищує або дорівнює вазі літака. Очевидно, що якщо підйомна сила більша за вагу, то літак набирає висоту, а якщо рівна — то відбувається так званий горизонтальний політ, коли літак летить на стабільній (крейсерській) висоті. Якщо підйомна сила стала меншою за вагу літака, то це як правило позаштатна ситуація, яка може мати катастрофічні наслідки.

Величина підйомної сили залежить від швидкості потоку повітря та площі крила. Саме тому літак мусить спочатку розігнатися до певної швидкості, яка називається швидкістю відриву або ж V2, і вже тоді перейти у режим польоту. Це якраз та швидкість, при якій крила літака починають створювати більшу підйомну силу, ніж вага літака. Отже, стає очевидним, що чим більша вага літака — тим до більшої швидкості йому треба розігнатися на злітній смузі, щоб злетіти. І тут є два моменти. По-перше, злітна смуга не є нескінченною, і для того, щоб літак досяг необхідної швидкості, йому може просто не вистачити смуги. По-друге, шини і шасі літака (як, зрештою, і автомобіля) розраховані на певну максимальну швидкість, після якої є ризик, що їх просто порозриває.

Читати далі >>

 Додав о 18:24
Гру 252014
 

… Весь мир насилья мы разрушим
До основанья, а затем
Мы наш, мы новый мир построим,
Кто был никем — тот станет всем!
“Інтернаціонал”

УВАГА! Дана стаття містить багато бруду, ненависті та негативу, тому прохання людей із гіпертрофованим співчуттям припинити читання даного запису. Ті громадяни, яких сильно мучить питання “Чому стоять заводи?!?!” і “Коли в мене буде європейська пенсія!?!?!” можуть відчути сильний біль у частині тіла, що знаходиться ззаду нижче пояса.

Же би сь те не плакали і не блювали ненавистю в мою сторону, я вас попередив!..

Кожного разу, коли українці роблять якусь революцію, чи то в 2004-му році, чи то в 2014-му, чи в 1918, у них завжди з’являється якесь дике бажання позбавити багатих їх власності і роздати її … а фіг його знає, кому роздати, головне забрати! Українське суспільство, як і весь пост-радянський простір, просто неймовірно насичені тотальною ненавистю і нетерпимістю до більш-менш успішних людей. Найцікавіше те, що якщо сьогодні ваш колега такий же невдаха, як і ви — то зараз він ваш друг. Але як тільки він доб’ється успіху — він стає вашим ворогом і ви починаєте його ненавидіти.

Оскільки у нас крупні бізнесмени або ж як ми їх звемо, олігархи, — найзаможніші люди, то й променів ненависті вони отримують найбільше. Не секрет, що їхньому бізнесовому успіху передувала успішна кримальна діяльність у минулому, і мабуть це і є одна із причин “народної любові”. Але собі так думаю, що навіть якщо б найбагатшою людиною став власник ІТ-бізнесу, який він чесно підняв “з нуля”, його ненавиділи б так само, як і Ахметова.

Я довго цікавився, звідкіля ж ростуть ноги у тої нетерпимості, що ми зараз маємо у суспільстві. Виявляється, це частина нашого буття. Наш світогляд потягом останніх двох-трьох століть формувався таким чином, що пан або власник — це зло, а робітник або селянин — уособлення добра,  що успіх пана — це зло, а розорення або розграбування пана — це добро. Читати далі >>

 Додав о 20:16
Гру 192014
 

Так звані “віялові” відключення вже дістали всіх. Стрічки соцмереж забиті постами, що випромінюють “любов” до обленерго та інших організацій, безпосередньо пов’язаних із відключенням. Недавно у Facebook надибав непогана пояснення, чому все так відбувається. Перш, ніж продовжити читати мій допис, раджу переглянути ось цей:

< прихований вміст > Виділити

 

“Стати свідомим споживачем” треба ставити не третім пунктом  у розділі “Що робити”, а першим. Автор чітко дає зрозуміти один важливий факт: 50% всього енергоспоживання у пікові години припадає на побутових споживачів. Дефіцит електроенергії становить приблизно 15%, то ж при такій нестачі побутовим споживачам було би непогано скоротити споживання енергії хоча б у два рази.

Також хочу зауважити, що відключення відбуваються у квазіавтоматичному режимі. Система моніторить навантаження і служба енергонагляду відключає ті райони, які споживають найбільше енергії. Тому можете писати листи президенту, перекривати дороги, можете розводити безконечні срачі в соцмережах, можете нервово кричати на кожному кроці “шо то за держава!”, можете навіть піти палити шини під Раду — нічого це не допоможе.

Також хочу зауважити, що відключення відбуваються дистанційно. І якщо ви з сусідами сьогодні поїдете лементувати під паркан місцевого РЕМ, та під натиском отримаєте тимчасово електроненергію, то завтра, через її дефіцит , вас відключать з підстанції більш високого рівня напруги. Тобто всю область, зі споживачами першої категорії — водогін, каналізація, газоперекачувальна станція, тощо. Ваша сумнівна перемога сьогодні обернеться поразкою завтра для більшої кількості громадян, з більш серйозними наслідками.

Єдиний варіант уникнення відключення — це ЕКОНОМІЯ і свідоме обмеження споживання. Крім того, це дасть змогу виробити підхід до заощадження енергії, оскільки планується зростання тарифів, якого уникнути нам теж не вдасться.

Що ж робити і як економити?

1. Основна частина електроенергії тратиться на освітлення. Не секрет, що основна частина наших помешкань все ще освітлюється  класичними лапмочками розжарення (в народі “жарівки”). Жеруть вони багато, а світять не дуже. У середньому у помешканні горить 3-4 лампи, що в сумі становить 400 і більше ват.

Що робити? Поміняти всі лампи на LED-аналоги. І не на люмінесцентні “економки”, а саме на LED. На стільки, на скільки вистачить бюджету. Окреме звернення до моїх колег ІТ-шників: для вас то є must be і якщо у вас вдома є “жарівки” — то ви козли.

LED в 11-12 разів ефективніша за “жарівку” і в 4-5 за енергоощадну лампочку. Отже, замість 400 Вт аналогічні LED лампи споживатимуть 40-50 Вт, при чому світлодіодне світло значно приємніше для очей ніж світло від жарівки і, очевидно, від економки.

LED-лампи дорогі. Аналог “сотки” (10 Вт) коштує десь біля 100 гривень. Очевидно, що період окупності такої інвестиції буде дуже довгим тому багато-хто вважає таку інвестицію неоправданої. Однак, як написано вище, до нас додому прийшла війна, і питання економічної доцільності зараз не стоїть, а стоїть питання економічного патріотизму. Тому якщо хтось думає, як потратити заощадження, що знецюються кожного дня, даю підказку: купіть LED-лапми та інші енергоощадні пристрої. Якщо ви вже закупилися, тоді зробіть подарунок до Різдва своїм батьками, родичам, друзям, які, можливо, такої змоги не мають. Кожна зекономлена Ват х секунда електроенергія зменшує ризик того, що у вашому мікрорайоні раптом пропаде світло.

Читати далі >>

 Додав о 12:23
Гру 122014
 

Нарешті я вирішив взятися писати на тему, про яку я роздумував давно. Але завжди щось не давало: то роботи багато (зараз її, до слова, не менше), то революція, то ще якісь важливі події. Тим не менше, я вирішив поділитися досвідом і трохо розказати про те, що я люблю чи не найбільше — авіацію та авіаподорожі.

Я знаю, що про це вже написано чимало статей, “порад подорожуючим” і просто різних там статей повно зараз в Інтернетах. Але доволі часто отримую масу запитань від своїх друзів, колег та просто випадкових “знайомих” у соцмережах щодо того, як краще організувати свою авіаподорож або як вирішити ту чи іншу пов’язану з нею проблему. Якщо і вас таке цікавить, або ж ви такий же авіаманьяк як і я — тоді ласкаво просимо!

Чому авіація і що про авіаперевезення треба знати?

Леонардо да Вінчі писав: “… Якщо хоч раз у житті ви здійсните політ, то до кінця свого життя ви ходитимете по землі із поглядом повернутим в небо — туди, де ви колись були, і куди завжди хотітимете повернутись!” Майстер да Вінчі ніколи не літав, бо цей геній народився занадто рано для свого часу. Сьогодні, у ХХІ столітті авіатранспорт є ключовим двигуном прогресу, даючи можливість нам перенестися у найдальші закутки нашої планети всього за лічені години, тоді як дорога до них у часи да Вінчі займала б місяці і роки. Навіть той з вас, хто ніколи не літав літаком до сьогодні, може стати пасажиром вже завтра. Наприклад, за 100-150 Євро можна зі Львова за 2 години перенестися на узбережжя Італії або серце Баварії. Навіть купивши “гарячу” (правильніше “палаючу”) путівку в Туреччину на “все включено”, — ви станете пасажиром авіарейсу. Тому як казав містер Бонд, never say never!

article-0-0CA07CDD00000578-432_964x513

У циклі публікацій я спробую розказати, як здійснюються авіаперевезення, що таке “пересадка” :), як оптимальніше підібрати авіапереліт, що означають букви і цифри у вашому електронному квитку, як прочитати посадковий талон, як вибрати місце в літаку (особливо, якщо рейс нічний або ж з вами подорожують дітки), а також звичайно ж ціла серія “лайфхаків”, які я відкрив самостійно, або ж зі мною ними поділилися “прокачані” подорожуючі.

Почнемо із базових речей, що освоїти, так би мовити, термінологію, яка нам пригодиться далі. Читати далі >>

 Додав о 19:11