Ми вже з вами поговорили про загальні аспекти авіаподорожей і трохи розкрили тему багажу.  Тепер прийшла пора ознайомитися ще з одним важливим моментом — правилами поведінки та етикетом.

Авіа подорожі стали дешевими і доступними. Майже сотня мільйонів пасажирів щороку перевозиться авіакомпаніями всього світу. Авіаподорож втратила свою “елітність” і стала у ранг повсякденного транспорту поряд із автобусом та поїздом. І хоч є певні особи, які жалкують, що “лоукости перетворили літак у приміську електричку”, все ж таки для нашого світу це колосальне досягнення.

Для того, щоб усі пасажири почувалися кофмортно і отримували максимальне задоволення, є цілий ряд писаних і “неписаних” правил, яких треба дотримуватися. Сьогоднішня наша стаття саме про них. Ці правила базуються на загальних принципах поведінки у громадських місцях і транспорті, хоча все ж таки є певні особливості.

Перш ніж почати говорити про поведінку в літаку, хочу наголосити на таку річ: фундаментальний принцип поведінки у громадських місцях і зокрема транспорті — це не створювати дискомфорту іншим особам. Пам’ятайте, що люди, які вас оточують, теж прагнуть комфорту, спокою і задоволення, як і ви. Ваші особисті примхи, звички і бажання нікого не цікавлять. І не повинні цікавити.
Continue reading »

 

УВАГА! Дана стаття містить багато бруду, ненависті та негативу, тому  її читання може спричинити сильний біль у м’яких м’язах нижче тазового відділу. Жертвам та потерпілим від тарифного та кредитного геноцидів, а також третьмайданівцям, патрийотам і “простим людям” не рекомендується читати цей допис через прямий ризик спалаху ненависті.

 Я вас попередив!..

Партія на виборах — це такий же продукт, як і той, що ми купляємо в магазині, тільки він політичний. Як кожен нормальний продукт, політичний теж має свою цільову аудиторію. Якщо ви прогуляєтесь по супермаркету, то побачите, що рідко коли нам пропонують лише одного виробника в одній продуктовій групі. Наприклад, візьмемо сметану. Є власне сметана, і є сметанний продукт. Перше — це те, що можна дати їсти людині, друге — це те, що зрештою також можна дати їсти людині. А можна і використовувати замість солідолу. Обидві ці групи продуктів мають свої цільові аудиторії. Якщо покупець дивиться лише на гарні малюнки на упаковці і не читає склад, а ще його приваблює ціна на 1 грн нижча — тоді наш покупець купляє продукт, 15% якого складає пальмовий солідол. Цільова аудиторія такого продукту — неуважний і неперебірливий покупець, що охоче “зекономить” копійку. Аналогічно й з іншими типами продуктів: хтось купляє одяг в Городку на базарі “на острові”, хтось “вдягається” на Південному, хтось “шикує” в Кінг-Кросі, ну а ще є певний відсоток, що закуповуються в “Опера-Пасажі”.

Під кожен тип покупця створюють певний продукт. Це фундаментальні основи існування економіки, бізнесу і господарських відносин взагалі.

Коли гастрономія і політика сходяться...

Коли гастрономія і політика сходяться…

Як я вже казав, партія і політики — це теж продукт. Вони також продаються нам і ми платимо за них своїми голосами. Як і кожен продукт, його створють для того, щоб задовольнити потреби певного типу і класу виборця, тобто певного типу споживача. Так само як і зі сметаною, яка по відкритті упаковки виявиться не такою смачною і гарною, як в рекламі, так само і політик (партія) — після виборів все виявиться зовсім не так, як було на біґ-мордах і в рекламі по телевізору. Continue reading »

 

Отож, продовжуємо ділитися досвідом про авіаподорожі і все, що з ними пов’язано. Сьогодні будемо говорити про таку важливу річ як багаж, а також інші цікаві нюанси, пов’язані з літаками.

Ті, хто не читав попередній запис, заходьте сюди: Все про авіаподорожі: Частина 1

Про багаж

Спочатку, як завжди, трошки історії і теорії. На відміну від поїздок на міському громадському транспорті, літаками люди, як правило, подорожуть на далекі відстані. А отже ми беремо з собою цілий ряд речей, якій будуть задовольняти наші базові потреби під час подорожі — одяг, предмети гігієни, а іноді навіть їжу, а ще буває навіть беремо зі собою житло (само-собою, я маю на увазі палатку). І відповідно маємо стандартну для нашого часу фразу — пасажир подорожує з багажем. Тепер вже для авіаліній постала  проблема не лише перевезення “тіла”, а також його пожитків. За час еволюції авіаперевезень транспортування багажу пасажирів перетворилося у цілу суб-індустрію, затрати на обслуговування якої співмірні із затратами на перевезення самого пасажира.

Почнемо із найбільш “наболілого”: чому є обмеження на розмір, вагу та кількість одиниць багажу? І чому “лише стільки”? Базову відповідь на це питання ми знаходимо у простій фізиці польотів.

Чому літак летить? Бо потік повітря, що проходить попід та понад крилами створює так звану підйомну силу. Літак може летіти лише тоді, коли підйомна сила перевищує або дорівнює вазі літака. Очевидно, що якщо підйомна сила більша за вагу, то літак набирає висоту, а якщо рівна — то відбувається так званий горизонтальний політ, коли літак летить на стабільній (крейсерській) висоті. Якщо підйомна сила стала меншою за вагу літака, то це як правило позаштатна ситуація, яка може мати катастрофічні наслідки.

Величина підйомної сили залежить від швидкості потоку повітря та площі крила. Саме тому літак мусить спочатку розігнатися до певної швидкості, яка називається швидкістю відриву або ж V2, і вже тоді перейти у режим польоту. Це якраз та швидкість, при якій крила літака починають створювати більшу підйомну силу, ніж вага літака. Отже, стає очевидним, що чим більша вага літака — тим до більшої швидкості йому треба розігнатися на злітній смузі, щоб злетіти. І тут є два моменти. По-перше, злітна смуга не є нескінченною, і для того, щоб літак досяг необхідної швидкості, йому може просто не вистачити смуги. По-друге, шини і шасі літака (як, зрештою, і автомобіля) розраховані на певну максимальну швидкість, після якої є ризик, що їх просто порозриває.

Continue reading »

 

… Весь мир насилья мы разрушим
До основанья, а затем
Мы наш, мы новый мир построим,
Кто был никем — тот станет всем!
“Інтернаціонал”

УВАГА! Дана стаття містить багато бруду, ненависті та негативу, тому прохання людей із гіпертрофованим співчуттям припинити читання даного запису. Ті громадяни, яких сильно мучить питання “Чому стоять заводи?!?!” і “Коли в мене буде європейська менсія!?!?!” можуть відчути біль у частині тіла, що знаходиться ззаду нижче пояса.

 Я вас попередив!..

Кожного разу, коли українці роблять якусь революцію, чи то в 2004-му році, чи то в 2014-му, чи в 1918, у них завжди з’являється якесь дике бажання позбавити багатих їх власності і роздати її … а фіг його знає, кому роздати, головне забрати! Українське суспільство, як і весь пост-радянський простір, просто неймовірно насичені тотальною ненавистю і нетерпимістю до більш-менш успішних людей. Найцікавіше те, що якщо сьогодні ваш колега такий же невдаха, як і ви — то зараз він ваш друг. Але як тільки він доб’ється успіху — він стає вашим ворогом і ви починаєте його ненавидіти.

Оскільки у нас крупні бізнесмени або ж як ми їх звемо, олігархи, — найзаможніші люди, то й променів ненависті вони отримують найбільше. Не секрет, що їхньому бізнесовому успіху передувала успішна кримальна діяльність у минулому, і мабуть це і є одна із причин “народної любові”. Але собі так думаю, що навіть якщо б найбагатшою людиною став власник ІТ-бізнесу, який він чесно підняв “з нуля”, його ненавиділи б так само, як і Ахметова.

Я довго цікавився, звідкіля ж ростуть ноги у тої нетерпимості, що ми зараз маємо у суспільстві. Виявляється, це частина нашого буття. Наш світогляд потягом останніх двох-трьох століть формувався таким чином, що пан або власник — це зло, а робітник або селянин — уособлення добра,  що успіх пана — це зло, а розорення або розграбування пана — це добро. Continue reading »

 

Так звані “віялові” відключення вже дістали всіх. Стрічки соцмереж забиті постами, що випромінюють “любов” до обленерго та інших організацій, безпосередньо пов’язаних із відключенням. Недавно у Facebook надибав непогана пояснення, чому все так відбувається. Перш, ніж продовжити читати мій допис, раджу переглянути ось цей:

< прихований вміст > Виділити

 

“Стати свідомим споживачем” треба ставити не третім пунктом  у розділі “Що робити”, а першим. Автор чітко дає зрозуміти один важливий факт: 50% всього енергоспоживання у пікові години припадає на побутових споживачів. Дефіцит електроенергії становить приблизно 15%, то ж при такій нестачі побутовим споживачам було би непогано скоротити споживання енергії хоча б у два рази.

Також хочу зауважити, що відключення відбуваються у квазіавтоматичному режимі. Система моніторить навантаження і служба енергонагляду відключає ті райони, які споживають найбільше енергії. Тому можете писати листи президенту, перекривати дороги, можете розводити безконечні срачі в соцмережах, можете нервово кричати на кожному кроці “шо то за держава!”, можете навіть піти палити шини під Раду — нічого це не допоможе.

Також хочу зауважити, що відключення відбуваються дистанційно. І якщо ви з сусідами сьогодні поїдете лементувати під паркан місцевого РЕМ, та під натиском отримаєте тимчасово електроненергію, то завтра, через її дефіцит , вас відключать з підстанції більш високого рівня напруги. Тобто всю область, зі споживачами першої категорії — водогін, каналізація, газоперекачувальна станція, тощо. Ваша сумнівна перемога сьогодні обернеться поразкою завтра для більшої кількості громадян, з більш серйозними наслідками.

Єдиний варіант уникнення відключення — це ЕКОНОМІЯ і свідоме обмеження споживання. Крім того, це дасть змогу виробити підхід до заощадження енергії, оскільки планується зростання тарифів, якого уникнути нам теж не вдасться.

Що ж робити і як економити?

1. Основна частина електроенергії тратиться на освітлення. Не секрет, що основна частина наших помешкань все ще освітлюється  класичними лапмочками розжарення (в народі “жарівки”). Жеруть вони багато, а світять не дуже. У середньому у помешканні горить 3-4 лампи, що в сумі становить 400 і більше ват.

Що робити? Поміняти всі лампи на LED-аналоги. І не на люмінесцентні “економки”, а саме на LED. На стільки, на скільки вистачить бюджету. Окреме звернення до моїх колег ІТ-шників: для вас то є must be і якщо у вас вдома є “жарівки” — то ви козли.

LED в 11-12 разів ефективніша за “жарівку” і в 4-5 за енергоощадну лампочку. Отже, замість 400 Вт аналогічні LED лампи споживатимуть 40-50 Вт, при чому світлодіодне світло значно приємніше для очей ніж світло від жарівки і, очевидно, від економки.

LED-лампи дорогі. Аналог “сотки” (10 Вт) коштує десь біля 100 гривень. Очевидно, що період окупності такої інвестиції буде дуже довгим тому багато-хто вважає таку інвестицію неоправданої. Однак, як написано вище, до нас додому прийшла війна, і питання економічної доцільності зараз не стоїть, а стоїть питання економічного патріотизму. Тому якщо хтось думає, як потратити заощадження, що знецюються кожного дня, даю підказку: купіть LED-лапми та інші енергоощадні пристрої. Якщо ви вже закупилися, тоді зробіть подарунок до Різдва своїм батьками, родичам, друзям, які, можливо, такої змоги не мають. Кожна зекономлена Ват х секунда електроенергія зменшує ризик того, що у вашому мікрорайоні раптом пропаде світло.

Continue reading »

 

Нарешті я вирішив взятися писати на тему, про яку я роздумував давно. Але завжди щось не давало: то роботи багато (зараз її, до слова, не менше), то революція, то ще якісь важливі події. Тим не менше, я вирішив поділитися досвідом і трохо розказати про те, що я люблю чи не найбільше — авіацію та авіаподорожі.

Я знаю, що про це вже написано чимало статей, “порад подорожуючим” і просто різних там статей повно зараз в Інтернетах. Але доволі часто отримую масу запитань від своїх друзів, колег та просто випадкових “знайомих” у соцмережах щодо того, як краще організувати свою авіаподорож або як вирішити ту чи іншу пов’язану з нею проблему. Якщо і вас таке цікавить, або ж ви такий же авіаманьяк як і я — тоді ласкаво просимо!

Чому авіація і що про авіаперевезення треба знати?

Леонардо да Вінчі писав: “… Якщо хоч раз у житті ви здійсните політ, то до кінця свого життя ви ходитимете по землі із поглядом повернутим в небо — туди, де ви колись були, і куди завжди хотітимете повернутись!” Майстер да Вінчі ніколи не літав, бо цей геній народився занадто рано для свого часу. Сьогодні, у ХХІ столітті авіатранспорт є ключовим двигуном прогресу, даючи можливість нам перенестися у найдальші закутки нашої планети всього за лічені години, тоді як дорога до них у часи да Вінчі займала б місяці і роки. Навіть той з вас, хто ніколи не літав літаком до сьогодні, може стати пасажиром вже завтра. Наприклад, за 100-150 Євро можна зі Львова за 2 години перенестися на узбережжя Італії або серце Баварії. Навіть купивши “гарячу” (правильніше “палаючу”) путівку в Туреччину на “все включено”, — ви станете пасажиром авіарейсу. Тому як казав містер Бонд, never say never!

article-0-0CA07CDD00000578-432_964x513

У циклі публікацій я спробую розказати, як здійснюються авіаперевезення, що таке “пересадка” :), як оптимальніше підібрати авіапереліт, що означають букви і цифри у вашому електронному квитку, як прочитати посадковий талон, як вибрати місце в літаку (особливо, якщо рейс нічний або ж з вами подорожують дітки), а також звичайно ж ціла серія “лайфхаків”, які я відкрив самостійно, або ж зі мною ними поділилися “прокачані” подорожуючі.

Почнемо із базових речей, що освоїти, так би мовити, термінологію, яка нам пригодиться далі. Continue reading »

 

Дорогі мої друзі, співвітчизники! Через всього лише кілька десятків годин ми почнемо робити вибір нової влади у нових важких реаліях. Соціальні мережі рясніють постами, за кого голосувати, а за кого ні. Хто добрий, а хто поганий. Хто крав, а хто не крав. І так далі… Я вже зі своїм вибором визначився, але писати про це не буду. І вам не раджу. Залишейтесь при своїй думці — це ваше законне право.

ВибірЄдине чого не хочеться, це щоб не було як в 2004му — обрали президента з надією, а несподівано виявилося, що він нас зрадив. Хоча давайте будемо відвертими: це не кандидат як правило зраджує нас, а ми його. У далекому вже тепер 2004му ми хотіли від нашого кандидата нездійсненних речей, ми хотіли того, на що самі б ніколи не пішли. Ми повірили в те, що з точки зору логіки було нездійсненним. А потім, коли все стало на свої місця, коли ейфорія від перемоги Майдану пройшла і коли виявилося, що треба не тільки, щоб нам щось поміняли, але й мінятися самому, — все якось розвалилося. Той президент, заради якого ми мерзли на майданах і площах, нас раптом зрадив. Ми думали, що у новому 2005му році ми прокинемося європейцями, а виявилися все тими ж люмпенами і рагулями…

Прийшло десять років. Історія повторюється. Правда події стають більш жорсткими і більш брутальними. Якщо в 2004му ми всього лиш мерзли, то 2014 ми гинули. І ось знову маємо вибори. Цього разу “правильний” кандидат не один і майже кожен виборець вже визначився із своїм “месією”. Але я помічаю, що народ знову робить ту ж саму помилку: він очікує, що обраний ним президент буде керувати народом, а не навпаки — народ Президентом. А це вже означає, що кого б ми не обрали — розчарування неминуче.

Я сподіваюся, що кожен вже визначився із тим, за кого він віддасть свій голос у цю неділю. Тим не менше, аби уникнути розчарувань і прокльонів у майбутньому, насамперед раджу чітко дати для себе відповіді на наступні питання:

  1. Чи читали ви офіційну програму кандидата, за якого сподіваєтесь віддати голос?
  2. Чи читали ви передвиюорчі програми інших кандидатів?
  3. Чи знаєте ви повноваження Президента України згідно Конституції?
  4. Чи вважаєте ви, що обіцянки, дані в програмі, лежать у правовому полі діяльності Президента України і в нього (неї) є встановлена законом можливість дотриматися даних обіцянок?
  5. Чи знаєте, хто згідно законодавства і Конституції України несе відповідальність за:
    1. Економічний стан у державі?
    2. Зовнішню політику?
    3. Діяльність силових структур?
    4. Врегулювання судової системи?
    5. Систему соціального забезпечення?

Continue reading »

 

Сьогодні будемо знову говорити не про Мальдіви і не про подорожі. Сьогодні я знову хочу розказати про важливі зараз речі. Цього разу — про енергозбереження в Україні в цілому і у кожному домі зокрема.

По-перше, держава…

По-перше, в Україні державної програми енергозбереження нема. Все. Переходимо до наступного пункту.

330x220_154201А ні, ладно, таки ще трохи додам. В Україні був колись Державний комітет з енергозбереження, який Президент В. Ющенко ліквідував своїм указом (що впринципі, дуже логічно), тільки-но прийшовши до влади. Бо такий комітет — це бездонна водойма, в якій можна відмивати гігантські бюджетні кошти із няшними лозунгами типу “go green“, “earth day”, “save it for your children” і все таке. Піпл в основному таке хаває, так як 95% поняття не має, що направді повинна робити держава для стимулювання енергозбереження, а тих 5%, які протестують, через підконтрольні ЗМІ швидко назвуть “проплаченими агентами нафто-газових корпорацій” і про них забудуть.

Святе місце порожнім не буває, і після того, коли Бджоляр завершив свою каденцію, його двіччі не судимий наступник утворив Державне Агентство Енергетичної Ефективності, яке у-вві-ккнуло (С) ефективний насос по ефективному випомповуванню грошей з держбюджету. Схеми попм і насосів дуже різноманітні: це і міні-ГЕС в Карпатах, і сонячні станції в Криму, і розпилювання грошей по Кіотському протоколу та сила-силенна інших міні- та гігапроектів по розкрадання коштів замаскованих під солодкою фразою “енегрозбереження”.

На сьогодні сайт ДЕРЖЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТі ладве працює і схоже його в черговий раз будуть зносити… Таке от… Continue reading »

 

УВАГА! Дана стаття містить багато бруду, ненависті та негативу, тому прохання до людей із гіпертрофованим співчуттям припинити читання даного запису. Я вас попередив!..

Пролог

Замість прологу, раджу прослухати лекцію Кахи Бендукідзе, відомого підприємця і науковця грузинського походження. Особливо прошу звернути увагу на презентацію про популізм, енергетичну залежність та затрати на державний апарат…

Ну що, пудивили-сі? Не дуже вам сі то спудобало, пра?

А тепер, вйо до новин!(C)

Перше питання — що робити далі? Ні, я зараз не хочу говорити про Крим і Росію. Там все зрозуміло. Питання стоїть інакше: “Як нам розвиватися далі? Як покращувати наш добробут?” Як кожному із нас реалізувати свою мрію — жити у достойній розвинутій країні?

Ситуація, в якій ми зараз знаходимось, потребує радикальних, важких і непопулярних змін. Нам треба змінитися ментально (очевидно, із Революцією цей процес вже почався), нам треба зрозуміти, що все залежить тільки від нас, а не від того “як там порахують”, нам треба навчитися свідомий, осмислений вибір. Врешті решт, нам треба навчитися ДУМАТИ!

Continue reading »

 

На запитання “Яка напруга в загальній електромережі України?” більшість з нас випалить “220 Вольт!”. І буде правий, бо в середньому так і є. Але ж ми програмісти і ми то знаємо, що означає “середнє” :). Виявляється, якість “електрики”, яка поступає в наші будинки і квартири, є вкрай паскудною, а іноді й взагалі виходить за допустимі норми. Мене, як інженера, що має певне відношення до управління інфраструктурою, зацікавило: а як же виглядають основні параметри електроенергії (зокрема, напруга), яку ми отримуємо і за яку платимо?

Для проведення замірів параметрів живлення, я використав “програмно-апаратний комплекс”, до складу якого ввійшли:

  • ББЖ APC Smart-UPS 750VA (SUA750I)
  • Сервер під управлінням CentOS 6, якого ББЖ підключається USB-кабелем
  • ПЗ apcupsd
  • Система моніторингу Zabbix
  • Власноруч написаний плагін для Zabbix Agent’а, який дозволяє збір даних з apcupsd
  • Час і фантазія :)

Про саме налаштування якось розкажу окремим постом, якщо когось то цікавить.

Отже, давайте дивитися на графіки (вони клікабельні) :)

Ось так виглядав графік напруги в суботу, 11 січня:

electricity_graph_Sat_Jan_11

Continue reading »

© 2012 Roman's Blog Suffusion theme by Sayontan Sinha