Все почалося одного дня… Ніщо не віщувало ні біди, ані велеких перемін. Ну подумаєш, компутер лишній раз залип із синім екраном смерті. Ніби нічо такого… Але врешті я вирішив докопатися, чому мені моя віндозна робоча коняка вмирає якраз у сам разгар роботи – коли я креслю в Archicad’i, граю в С.Т.А.Л.К.Е.Р. – ЧН, чи просто шось собі там копирсаюся. І тут поїхало…
Перші підозри впали на відеокарту, мою стару добру ASUS GeForce 6600. Мяко кажучи, гівняний пластмасовий кулер явно не вигрібав для того, щоб остудити жар відеочіпа від NVidia. Вагомим доказом стало й те, що система падала із BSOD’ом, матюкаючись на драйвер nv4_mini.sys. Вердикт – відеокарта підлягає заміні. Але я вирішив еперевірити ще одну річ – систему живлення. Правила констуювання РЕА кажуть, що блок живлення повинен забезпечувати потужність, що вдвіччі більше за номінальну споживану. Отож, за допомогою програми UPSMon, що йшла в комплекті з моїм ББЖ, я визначив, що комп’ютер у моменти високої продуктивності “зажирав” майже 300Ват. Враховуючи, що переглянути споживану потужність, коли відеокарта працювала на всіх парах, я так і не зміг, бо як тільки я виходив із повноекраного режиму, потужність падала. Отож, можна припустити, що піки можуть доходити майже до 400 Ват. Мій блок живлення мав номінал 310Ват. Твердих 310 Ват від фірми Chieftech. Але то мало. І, відповідно, ще один вердикт – блок живлення теж підлягає заміні, причому першочерговій.
Отже, оновився мій компутер новими комплектуючими – блок живлення Chieftech SMART POWER 550W та відеокартою ASUS EN9600GT MATRIX. Тепер про них попорядку.
Блок живлення, впринципі, нічого особливого собою не являє, – стандартна комплектація від Chieftech із купою кабелів та всіх можливих роз’ємів. Купивши БЖ від Chieftech, будьте певні – штекерів живлення вам ніколи не бракуватиме. Коли взяв БЖ в руки, то одразу відчув, що між потужністю і вагою є пряма залежність 🙂
А от відеокарта – це окрема історія. Плата обладнана активно-пасивною системою охолодження та системою “розумного” контролю над вентилятором. У режимі 2D кулер, ясна річ, стоїть і відеокарта себе поводить тихо і спокійно, проте вистачає лише піддати їй газу, тобто включити якусь модну 3D-шпільку, – і в мене під столом заводиться така собі турбіна, яка починає гнати мій комп’ютер “на взліт”. Ще одна особливість відео-плати в тому, що вона займає два слоти і якби мені захотілося ставити ще одну відеокарту для режиму SLI, то певно прийшлося б згинати материнку вдвоє :).
Все ніби стало добре. Пропали сині екрани, С.Т.А.Л.К.Е.Р. отримав нове дихання, технологія DXVA/CUDA дозволили грати HD-відео із завантаження процесора лише 3-6%. Ну а відсутність пластмасового кулера на відеокарті зробили роботу комп’ютера помітно тихішою, але…
Але у всьому ділі є підвох і завжди знайдеться якась купка гівна у діжці меду. Мабуть ті, хто користувався материнською платою моделі ASUS A8N запам’ятають її надовго. Насамперед, через гарний такий “жужачий” вентилятор на чіпсеті. Так от, тому вентилятору дуже скоро приходить <CENSORED> і його рекомендують замінити одразу ж після купівлі материнки. Так і було зроблено. Для заміни був використаний кулер з набору TTC-CUV2AB/RHS(DIY) , гарний, мідний і відносно тихий. Однак з новою відеокартою цей тітанчик дружити відмовився. Відеоплата у прямому значенні підпирала його і він собі тихенько дзичав і періодично клинив. Ясна справа, так тривати зовго не могло і кулер з часом взяв і заклинив (ну і, мабуть, згорів нафіг).
І тут вже хоч не хоч, а прийшлося зважитися на “важкий” крок – замінити материнку, а за нею і процесор, і пам’ять, бо за кілька років спільної роботи вони так здружилися, що сучасні моделі пам’яті, процесорів та плат їх розіврати вже не в силах – вони просто не сумісні :).
(далі буде)