… а вдома найкраще!

From Austin Visit

Ось я вдома! Довгі години перельоту, очікування в аеропортах Нью-Йорка, Києва, Атланти, Остіна, турбулентність, якої я не терплю, – все це вже позаду. Попереду – лише спогади про свою першу мандрівку до США. І хоча була не дуже то й довгою – не цілих 10 днів, проте було цікаво і весело. Однак може не настільки аж весело, так як це було відрядження :).

Мене питають “Чим вразила тебе америка?”, я ж відповідаю – “Нічим”. Нам стілько закидать інформації про США, що просто напросто тут важко знайти для себе щось нове. Незнаю, можливо це тільки для мене так здається?… Але судіть самі – фільми ми дивимось одні і ті ж, та ж сама музика, ми, так як і американці. дивимось новини CNN і канал Discovery. Для нас вже не є дивиною купляти в Інтернеті, розраховуватися карткою Visa, бачити темношкірих лідей на вулиці (пройдіться по центрі Львова і все стане ясно), замовляти їжу по телефону… Не знаю, може то я просто сильно “поамериканився” вже тут, в Україні :).

А ще люди задають собі питання – “Коли ми будемо такі, як Америка?”. Відповідь просто як двері – “Ніколи”. Ні-ні, я зовсім не песиміст чи скажімо поганої думки про свою країну. Просто США і Європа – це два різних напрямки розвитку суспільства. І ми, приміром, ніколи вже не поміняємо наші “малолітражки” на авто американського стандарту із 5-літровим баняком під капотом. І в мене також є великі сумніви, що в Україні буде така ж мережа доріг, як в США, – для цього нам би пройшлося мабуть знести 5ту частину всіх будівель, щоє на території країни. Як кажуть, старий світ він є старий світ і ніц тут не вдієш.

Проте після прильоту на Батьківщину в мене була певного роду депресія. Незрозуміло було, чому тобі всі не посміхаються так радо, як це було в США,… чому так холодно, тоді як ще вчора було +25,… чому все таке сіре і буденне…

Але тим не менше, я вдома, за своїм лаптопом, у своїй кімнаті і вже вкотре пишу у свій блог …. 🙂

East or West – home is best!