Лис 092006
 

Рано-вранці наш гарненько «начищений» двоповерховий Neoplan рушив на Нідерланди у славне місто Амстердам.
Дорога пролягає через німецьке місто Дюссельдорф. Через скло роздивляюся на ресторанчики, назви яких майже завжди закінчуються на «Кебаб». То й зрозуміло – місто мало не чверть заселене турками.
Ще година-півтори їзди – і ми петенаємо державний кордон Королівства Нідерланди. І як завжди ніякого тобі контролю, якоїсь там будки чи щось такого… Просто знак обабіч автобану 🙂 – стандарт об’єднаної Європи.

From Eurotrip – Ne…

Ох, Голландія! Те, що бачиш навколо і справді щось неймовірне. Насамперед це системи дамб та каналів, що перетинають цілу країну, поля тюльпанів, деякі з них навіть закриті величезними скляними куполами, чистенькі поля, що гарно прибрані та поділені на рівнесенькі частини.
З дитинства мене завжди мучила думка – а як воно, бути нижче рівня моря? Так от, слід сказати, що рівень каналів знаходиться на рівні моря, а от земля, що їх оточує, відгороджена дамбами і на око навіть видно, що перепад рівнів становить приблизно 2-3м. Система дамб та каналів просто вражає. Одразу бачиш, що ця країна просто таки відвойовує в моря його «законні» володіння
А тим часом автобус перетинає річку Амстел. Власне від неї і походить назва столиці Нідерландів – «Дамба на Амстелі», «Амстел дам» або ж як ми його сьогодні називаємо – Амстердам.

From Eurotrip – Ne…

Проїхавши складну систему мостів в’їзджаємо в місто. Одразу помічаю наймовірно швидкий, можна навіть сказати дикий, темп життя цього міста швидкісні трамваї сновигють містом, люди переходять дорогу практично всюди, де тільки знаходять для цього місце (після Німеччини, де нога пішохода не ступить ніде інакше, як на перехід, – це повна дикість). У голові крутиться думка: «Десь я вже подібне бачив… Ну звичайно! Рідний Львів!» От тільки б канали забрати і трошки ям наставити на дорогу 


From Eurotrip – Ne…
From Eurotrip – Ne…

Далі нас чекала «водна» частина екскурсії. Наша група займає місця у кораблику на місць так зо 40-50, і сивобородий капітан, вдаючи із себе морського вовка, дає «цій посудині» повний хід по вузеньких Амстердамських каналах. По обидва боку каналу стоять баржі, на яких облаштовані житлові будиночки. На даху майже кожного з них – квітник. Проїхали повз будинок, у якому жив і тврив Рембрандт. По обох набережних каналу спостерігаю десятки неймовірно дорогих автомобілів, а також силу-силенну велосипедів. Велосипеди тут – культовий вид транспорту. На них тут у першу чергу їздять. …А ще їх крадуть (і то просто неймовірно крадуть), «знаходять» (це робиш тоді, коли виявляєш зранку, що твого велосипеда нема, а поруч стоїть товариша), їх викидають в канал, що суворо заборонено – кругом висять таблички із перекресленим велосипедом, який летить у воду. … Для них будують цілі гаражі. Один з таких мені довелося бачити. Уявіть будівлю розміром з гарний трьохповерховий будинок (приміром як наш СофтСервівський офіс), стіни якого виконані із здрібної решітки і який вщент забитий велосипедами.

From Eurotrip – Ne…

Аж ось наш «кораблик» випливає у гавань Амстердама, третій за розміром північний порт Європи. Вдалині видніються доки із гігантськими портальними кранами та океанічними суднами. Прямо над морем – будівля театру сучасного мистецтва. Мудро придумано: подобається – дивишся на сцену, не подобається – дивишся у гавань. Прямо на море також висунутий головний залізничний вокзал Амстардама, колії йдуть на мостах до будівлі вокзалу. Одним словом, вид на Амстердам з моря – явище неймовірно захоплюче.
Кораблик поволі причалює, виходжу і відчуваю тверду землю під ногами. Розпочинається пішохідна прогулянка. Проходимо центром, минаємо Королівський Палац – офіційну резиденцію нідерландських монархів. Далі – кілька музеїв, вузенькі вулички, всюди-сновигаючі велосипеди і юрби туристів.

From Eurotrip – Ne…
From Eurotrip – Ne…


Поволі із офіційної та висококультурної частини Амстердаму переходимо до власне тих кварталів, якими це місто славиться :). Одним з таких є всім відомий Квартал Червоних Ліхтарів. По мірі наближення до нього зростає кількість кофішопів (coffeshop). Кофішоп – це бар, де можна абсолютно легально сісти і викурити цигарку з маріхуаною. Аромат цих «цілющих трав» несеться вулицями. То тут, то там підходять «забацані» торговці і пропонують купити собі щось важкеньке, щоб життя стало легшим. Культурно від того відмовляємось…
Входимо на вулицю Червоних Ліхтарів. Гід настійливо просить сховати камери. Власне червоних ліхтарів там ніде не помічаю, однак і без того є на що подивитися – за склом стоять кралі «в чому мати народила» і звабливими жестами запрошуть до себе, поруч – Музей Сексу (ну ясно, Амстердам же ж). По обох боках вулиці, крім самих борделів, повно сексшопів, порношопів, за вітринами і стоять, і лежать різні там іграшки. То тут, то там пристають чорношкірі (чи може правильніше "афроголландці") із різними пропозиціями – від наркоти до … Одним словом, інакше як світовим центром розпусти і свободи це не назвати :).
Наша екскурія підійшла до кінця. Далі ще півтори години вільного часу та від’їзд у Німеччину. У двох з другом йдемо щось поїсти. Знаходимо китайський ресторан, що працює по принципу happy-hours, тобто заплатив за вхід і скільки зможеш, стільки і їж. Поїли ми й справді стільки, скілки тільки змогли. Всього за 7.50 Євро з одного, що по європейських мірках доволі недорого. Випивши по пляшечці Heineken, яке тут дешевше за воду, виходимо на вулицю.

From Eurotrip – Ne…


До автобуса ще хвилин зі сорок. Ґена ставить питання ребром:
– «Зажжом»?
Після деяких вагань, вирішую, що можна. А чому би і ні – тут це все легально, покурив і няких проблем. Йдемо шукати кофішоп. Кругом все зайнято. Аж ось знайшли один малесенький «кофішопчик».
Підходимо до бармена. Мороз на -40С – я в житті не купував маріхуану в магазині!!!
– One joint, p…p…please…
– Grash, gashish, extra cannabis?…
– A-a-a… Just a grass, please
– 4 Euro please.
Бармен вручає нам нашу заповітну трубку миру, і ми всідаємось за стіл. Ні в мене, ні Ґеника на знайлося вогню. Пішов стрельнути. Йти далеко не прийшлося – за сусіднім столиком хлопаки вже обговорювали проблеми впливу квантової енергії Сонця на статеві процеси у хом’ячків, і вони радо простягнули мені кілька запальничок.
Розкурили…
– Мене плющить..
– Нє, то просто ми з тобою не палимо тютюну і нас плющить від диму
– Нє, я знаю, як плющить від диму…
– … Мене все таки плющи-и-и-ть!…
Голладські майстри знаються на вирощуванні маріхуани. Так як робити там це абсолютно легально, то відповідно у Нідерландах є цілі селекторні станції. Голландська трава ніколи не викликає відчуття тошноти, головної болі, запаморочення тощо. Все тому, що вміст токсинів у ній жорстко контролюється. Чого, ясне діло, не роблять ті, хто вирощує в Україні маріхуану у горщиках для вазонків.
…Докуривши цигарку, я починаю розуміти статус аськи «I’m high!». Рушаємо до автобуса. Кругом – таке знайоме та привітне місто, ніби живу тут років вже десять. Аж раптом згадую – це рідний Львів! Зараз прийдемо до маршрутки і гайда додому. Всю «тягу» збивають канали – таки Амстердам…
Перетнувши зо два-три квартали у стані повного піднесення, виходимо прямісінько під автобус. Мабуть стоянка автобуса була вибрана не випадково, може там сходяться якісь магнітні лінії міста Амстердам, які спричиняють те, що майже половина «піднесених» пасажирів автобуса, покуривши, прийшла до нього абсолютно вчасно?…

From Eurotrip – Ne…


Всідаюся у свій «фотель». У голові все йде обертом, у роті неймовірно сушить, а зі спини ростуть крила… Автобус помаленьку рушає. Перед нами ще одне випробування – Північний Тунель, довжиною 1300м, що проходить під гаванню Амстердама. Ось автобус ввігнався в той тунель… Я не вспів закрити очі і дарма… Враження таке, що дах тунелю опускається і хоче стиснути автобус і нас всіх на пляцок. Темно, лише час від часу миготять лампи… Ось воно, світло! Ура, сили добра перемогли!
Автобус проїзджає через низку мостів повз стадіон «Аякс» і Північна Венеція розтає у вечірніх сутінках. Потихеньку засинаю, і ми беремо курс на південь, на Німеччину, які наступного дня я вже мав покидати.

From Eurotrip – Ge…

Я їду додому…


А вже наступного дня я на тому ж таки Бреслауер Пляці вже чекав свій автобус, який мав мене відвезти практично додому.
Остання екскурсія – Кьольнський Собор або Kolner Dom. Неймовірної краси готична церква, що є другою за висотою у світі, вражає своєю величчю. Коли оглядаєш таке, то відчуваєш, наскільки коротке твоє буття у порівнянні і такою таємничою готичною вічністю…
Піднімаюсь на борт автокару. Пускається лекий дощик, крапельки помаленьку сповзають по склі… Автобус робить коло пошани по площі Бреслауер, … останній погляд на Собор, махаю рукою Ґенику і, будучи втомленим, проте неймовірно задоволеним, рушаю на рідну Неньку-Україну, за якою вже таки доволі заскучав.

Все, більше на цю тему, мабуть, писати не буду 🙂

 Додав о 02:29

  7 коментарів to “Eurotrip ч.3: На Амстердам!”

  1. ото молодець!
    гарно пишеш, відкривай “клуб подорожців” 🙂

  2. 2Гена:
    Та от, треба знову десь їхати.
    Може на Ібіцу з’їздимо, га? …Бо Амстердам для нас – то вже попса… 🙂

  3. Автору: про подорожі написано справді цікаво. а от з помилками – гірше. псують майже приємне враження від прочитаного. Чому майже приємне? Бо замало написано по суті(хоча, можливо це через туризм в автобусі) і, на жаль, забагато суб’єктивних описів, які розповіді краси не додають(хоча я розумію, що автор хотів напевно описати власне свої враження 🙂 ). ще хотілося б побачити приблизний список витрат (квитки, харчування, проживання і тд).
    дякую за увагу.

  4. Роман, дякую за відгук. На рахунок помилок – нажаль, набирати свої надходження у блог доводиться часом паралельно із роботою, причому швидко. Звідси вилазять помилки…

    На рахунок "по суті". Я особисто вважаю, що писав по суті. Адже міг писати про те, що подавали у кожному кафетерії, про те, як пахло мило у ванній кімнаті готелю у Парижі, про те, скільки темношкірих у Парижі чи, скажімо, китаців у Амстердамі, як живуть німці і що вони купляють у супермаркетах, що їдять, що п’ють і скільки то їх коштує, про закомплексованих німецьких дівчат, про вимиті милом німецькі тротуари?… Усе це я бачив, проте про таке писати не буду… Чому?.. Тому, що очевидним є те, що там інші люди, інші звичаї, інший менталітет, там те, що в нас чорне, може бути білим і навпаки.

    Тому й вирішив описати те, що вражає, що дійсно кидається в очі першим чином – природа, культура, захоплення, визначні місця…

    Про ціни я таки збирався написати, однак в останній момент передумав – не хотів сильно "роздувати" роповідью Однак залюбки опишу зараз.

    Отже, спочатку віза. Заява на візу є безкоштовною, а сам візовий збір становить 35 Євро. Сюди також додаю дорогу до Києва і назад, приблизно 20 Євро, та медичне стархування (5 Євро). Отже в сумі – близько 60 Євро, однак з країни ми ще не виїхали. Дорога: автобус Перемишль(Польща)-Аахен-Перемишль – 65 Євро. До дорожніх витрат також відносимо внутрішні переїзди по Німеччині, а там вони доволі дорогі. Поїздка потягом тривалістю 55хв коштує 12,50 Євро. Мені довелося їхати так 5 разів, то ж в сумі маємо 63 Євро. Додаючи ще витрати на проїзд у автобусі (2 Євро за годину їзди, в сумі я наздив приблизно на 12 Євро) отримуємо: 60+65+63+12=200 Євро. Тепер путівки (див. сайт http://www.insel-travel.de/ на рахунок детальної інформації про путівки). Поздка на 3 дні в Париж – 105 Євро, поїздка в Амстердам на 1 день – 25 Євро. А тепер застосовуємо "основний закон туризму" – вартість путівки множимо на 2 і отримуємо повну вартість перебування – (105+25)*2 = 260 Євро. Додаємо попереднє: 200+260=460 Євро. У Німеччині я проживав у свого друга, тому лише деколи мені доводилося робити закупи, в сумі – до 50 Євро. Додаємо ще також сувеніри та солодощі (50 Євро). У сумі: 460+100=560 ~ 600 Євро. Ось це і є "бюджет" поїздки.

  5. Дякую за швидку реакцію 🙂 З поясненнями щодо ремарок "по-суті" згоджуюся. Згадуючи свій перший візит в Краків, розумію що всі враження не опишеш в одному пості. Та й зникає бажання їх описувати коли звикаєш до кількості темношкірих, розкоплексованості і тд – тому тепер розумію чому описані були тількі "найсвіжіші" враження. За "смету" подорожі – окреме спасибі – тепер можна і собі прицілюватися на поїздку. Ще одне попутнє питання – чи можна себе комфортно чути в Німеччині розмовляючи англійською мовою? Бо чесно кажучи маю трохи страху перед їхньою Deutch 🙂
     аналогічне питання по Франції.

  6. "…Ще одне попутнє питання – чи можна себе комфортно чути в Німеччині розмовляючи англійською мовою?"

    О, це вже зовім по суті. Скажу одразу – відношення до туристів у Німеччині дуже і дуже позитивне. І не бійся казати, що ти з України – німці до українців доволі нормально ставляться. Так само нормально розуміють англійську, однак не гарантую, що відповідатимуть нею ж :). Однак коли додаш кілька жестів і говоритимеш повільно, тоді зрозуміють однозначно. Однак скажу відверто – не дивлячись на те, що англійською я володію вільно, то все таки відчував певний дискомфорт. Це спричинено тим, що тебе розуміють, проте що діється навколо тебе ти ніяк не второпаєш.
    Щось аналогічне у Франції, проте Париж "заточений" під туристів, там все продубльовано англійською. Думаю, що коли би поїхав у якесь глибоке французьке містечко, тоді теж не почувався би надто комфортно.
    Пригадую, як я мучився, коли хотів був купити квиток на поїзд у Кьольні на вокзалі: мою п’ятдесятиєврову купюру автомат виплювував із невідомою помилкою, а от купівлю кредитною карткою зробити я не "осилив" – там меню виявилося надто складним для мене.
    Тому підійшов до одного із працівників вокзалу (вони одягнуті у форму і стоять по всьому вокзалі) і попросив, щоб він мені купив квиток і простягнув йому кредитку, назвавши кінцеву станцію. Цей добрий дядько не лише купив мені квиток, а ще й провів під сам поїзд 🙂 Ось так от. Тому на противагу мовному бар’єру приходить звичайна німецька людяність і вихованість.

    Одним словом, ти – турист, і тебе обов’язково зрозуміють 🙂

  7. Романе, натрапив на Ваш блог випадково, прочитав всі 3 частини на одному подиху, цікаво подивитись, на місто куди закинуло:) Привіт з Амстердаму!

Залишість відповідь до Cancel reply

Ви можете використовувати ці HTML теги та артибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

(обов'язково)

(обов'язково)