Отже, даю витяг з граматики української мови:

На початку слова перед буквами к, п, т, ф, х пишеться літера с. У всіх інших випадках пишеться з.

Приклади

ПРАВИЛЬНО: сформувати, скрутити, сфотографувати, спроба, схожий, стирати, стрибати, збентеження, скоріше і т.д.

НЕПРАВИЛЬНО: зфотографований, зформувати, зкопаний, зхований, зхованка, т.д.

Для того, щоб дати відповіді на деякі запитання, якими мене просто завалили, я вирішив створити окремий пост.

Мене хтось образив або щось ображає у компанії, де я працюю

Bullshit. Мені нормально працюється. Є, звичайно ж, ряд речей, які мене не задовольняють, але вони не є стимулом для “висерів”. Проте стимул для написання статті все ж був. Це постійно зростаючий процент некомпетентних людей, яким просто не місце в цій галузі.

Що власне означає слово бидло?

Польською та білоруською мовами бидло означає худоба. Чому ж ми називаємо певні категорії людей бидлом або худобою? Причини наступні:

• Худоба мусить мати свого авторитета. У випадку з ВРХ або вівцями – це пастух. Худобі пофіг, що основна задача пастуха полягає у тому, щоб тримати стадо завжди готовим дати максимум молока, вовни і, зрештою, м’яса.
  Так само і люди знаходять собі авторитетів (личностей), ідеями яких захоплюються до усрачки. Тоді як сам авторитет отримує з цього профіт.
• Худоба сере там де спить. Так само і люди, а зокрема спеціалісти, роблячи брак, думають, що вирішили свою проблему, суть якої полягає в тому, щоб якнайшвидше отримати зарплату профіт і змотатися додому.
• Худоба не думає, вона “діє”. Якщо корова хоче срати – вона сере. Якщо хоче спати – то спить. Так само діють і деякі світлі “голови”: хочу зробити так – так і зроблю!
• Бидло піддається різним трендам і віянням. Якщо одна вівця знайшла кращу траву (на її думку), то вся отара повалить за нею. Доведено.
• Є такий принцип який називається “принцип паршивої вівці”. Основа цього принципу така: вівця або баран завжди думає, що трава там далі однозначно краща за ту, що зараз під ногами.
• Основний метод управління худобою – це батіг. Ніяким agility тут і не пахне. Методи управління людьми інколи аналогічні.

Автор вважає всіх програмістів бидлоінженерами. Ну крім себе, звичайно ж.

Читайте уважно статтю.

Стаття дуже різка і містить багато негативу.

Якщо піти в “курілку” будь-якої пересічної ІТ-компанії, то так і чуєш, як всі жаліються на тупих девелоперів, які в них є на проекті, жаліються на менеджера, який ні риба ні м’ясо. Жаліються на все і всіх… Але тілько так, тихенько, щоб ніхто не чув. Максимум, на що спроможна більшість, – це пости на різних форумах під анонімними логінами.

А причини цього прості:

• просто кишка тонка і анонімусу простіше тихенько показувати дулю в кишені
• тупо сцить боїться, бо підозріває, що він такий самий, як і ті, на кого жаліється
• боїться втратити прихильність менеджменту та своїх колег. Причина – див. пункт вище.
• начитався “вумних” теорій про conflict management, що всі ми браття і треба сіяти зерно миру і злагоди, і не можна відкрито гнобити людей. Проте такий анонімус мабуть забув, що якщо ракову пухлину не вирізати оперативно і різко, то вона пустить метастази і вб’є цілий організм.

Про Agile…

Як казав один мій колега, люди бувають двох типів: або Agile, або не компетентні. Раніше ця фраза мені здавалася смішною, а тепер я починаю знаходити в ній зерно правди.

Переклад слова agility простий – це гнучкість, спритність і рухливість. Це персональна якість людини на ряду з її зростом, тілобудовою, кольором очей тощо. Наявність такої риси як Agility – це те, що відрізняє інженера від неінженера або простіше кажучи від бидлоінженера. Жодні тренінги, рольові ігри, base camps, семінари від супер-крутих дядьків не зроблять із бидлоінженера нормально інженера.

З менеджерами тут ще складніше. Основна їхня функція – це прийняття рішень. Від вміння приймати рішення власне і залежить компетенція керівника. Ця риса (по відношенню до фірми) фактично є вродженою, адже управлінські риси формуються ще в дитячому віці під впливом у першу чергу сім’ї, а також школи та вузу. На роботу людина приходить вже сформованою. Звичайно ж, щоб приймати правильні рішення потрібен ще й досвід, який приходить з часом. Але прищепити agile-якості  керівнику неможливо, якщо вони в нього відсутні by design.

На проектах типу “боді-шоп” менеджерам ще так-сяк сходить з рук  відсутність agility. Тут і зрозуміло – всі mission critical рішення приймає клієнт, він ж вирішує кого додати в команду, кого вигнати, клієнт вирішує навіть скільки людей треба, щоб зробити проект. Клієнт складає графік робіт, ставить пріоритети, дає кістяк технічного рішення тощо. Для менеджера просто рай – сидиш і куриш бамбук, вчасно підганяєш “тушки” і отримуєш купу вільного часу, щоб підготуватися до чергової сертифікації. чи то Scrum, чи то PMI. Тим не менше, я все ж знаю чимало класних менеджерів, які управляють dedicated team проектами. Тому зовсім не означає, всі “бадішоп-менеджери” є бидломенеджерами.

Дупа починається тоді, коли приходиться мати справу з так званим fixed cost проектом. Це коли клієнт платить ХХХХ грошей і через Х очікує на результат. Більше його ніц не гребе. Ні люди, ні ресурси, ні внутрішні графіки. Все просто: “Утром деньги – вечером стулья!”. І тут починається серія з епічних файлів. Збирають команду за принципом “тушок” (так як все ще думають, що компетенція інженера – це проблема клієнта) і починають робити “по скраму”, але після того, як пройшли пару ітерацій виясняється, що кінцева дата виконання всіх задач попадає на півроку пізніше ніж хоче клієнт згідно контракту. Замість того накопати в сраку пару-трійку бидлокодерів, бидломенеджер починає фіксати процес. Застосовуються альтернативні agile-процеси, наприклад kanban або kaizen. Результат – ворота нові, а барани так і лишилися баранами. Далі по мірі того, як дупа стає все біль і більш реальною, починають залучати все більше і більше “кризисних” менеджерів, практиків і теоретиків. Врешті-решт, проект загинається, клієнт в уматі, а менеджери у всьому звинувачують як бидлодевелоперів, так і нормальних толкових учасників команди. У результаті, проект сяк-так здають зі страшними потугами, але жодна голова так і не полетіла. Чому?.. Невідомо. Як правило, кажуть, що звільнення зіпсувало б ім’я фірми на ринку праці. І просадити ХХХХ баксів для фірми – це теж норма?

Мораль: Agility – це життево необхідна риса кожного IT-менеджера або інженера, без неї він стає бидломенеджером або бидлоінженером відповідно. Жоден процес, сертифікат, тренінг чи курс не зроблять з людини з agile-орієнтованого спеціаліста. Будь-які потуги наших компаній виховати покоління “agile ботів” викликає в мене сміх і презирство, а часом просто огиду.

Про теоретиків…

Колись був такий анекдот:

Читає чоловік оголошення в газеті: “Поділюся способом як гарантовано стати багатим. Для того, щоб отримати детальну інформацію, вкладіть у конверт 10 гривень та чистий конверт із зворотньою адресою і надішліть за адресою: …”. Не довго думаючи, чоловік так і зробив. Через три дні приходить відповідь. У конверті одна маленька записка: “Роби як і я!”

Далі висновки робіть самі…

Звідкіля ж береться бидло в ІТ?

Джерела поповнення більш ніж банальні:

• Сила сімейних традицій. Ще вчора батьки виносили гній з-під колгоспних корів, а сьогодні, сколотивши перший капітал в Італії (мушу визнати – їдуть вони туди не від солодкого життя), відправляють своє чадо вчитися на “престіжну” професію. Євродоляри зараз вирішують все (так принаймі думають думають певні категорії населення) і горе-специ заповнють офіси провідних ІТ-компаній, які так стрімко розвиваються. Але знову ж таки, казати, що всі, чиї батьки за кордоном, є бидло – це дибільний паттерн, груба і тупа помилка. Я особисто знаю чимало людей, які є висококласними інженерами при такій ситуації. І за це їм респект!
• З ВУЗом все зрозуміло – все вирішує бабло. Але є як вони потрапляють на фірму? Все просто – нестача кадрів. Проти навіть своєї волі, компанії змушені нехтувати якістю і брати кількістю. Така вже специфіка їхнього бізнесу під назвою “боді шоп”.
• Є т.з. латентне бидло. Це спеціалісти, які володіють технічними навиками і таким чином потрапляють в компанію без проблем, але, нажаль, не мають розвинутого інженерного мислення. Я б не називав їх бидлом, якщо б вони з часом не починали займати посади архітекторів і менеджерів, і то тільки тому, що в них солідна “вислуга років”. Роки – роками, а мозги – мозгами… До слова, я себе погано бачу у високому менеджменті і страшно не люблю чисто паперову роботу. Відповідно, на цій посаді я буду бидломенеджером. Be true to yourself…

А як вже в них з тим?..

В західних країнах все просто: завалив проект – попросять піти. Менеджер, який відчуває, що не тягне, піде сам.

В індусів з тим ще гірше, ніж у нас. Там бидла 99%, бо ті, що розумніші, вже давно звалили за кордон, у США та Великобританію. Звідси й маємо міфи про “індійський код”, індійський “кастомель саппольт” і т.д. Джерела поповнення бидла ті ж, що і в Україні – ще вчора індус ловив щурів в полі і їв їх на обід і на вечерю, сьогодні він вже “дзява-девелопель”.

ВИСНОВКИ

Висновок простий – із непрофесіоналізмом треба боротися. Методів купа: вказувати людям, що вони дійсно роблять зле, а не мовчати, щоб він бува не втік на іншу фірму; врешті-решт застосовувати такий механізм як звільнення по відношення до інженерів та працівників, які відверто не можуть справитися із своїми обов’язками.

А компаніям слід починати переходити від торгівлі “тушками” до торгівлі рішеннями. Тоді ІТ-бидло майже зникне, так як для нього у такій системі просто не буде місця під сонцем.

Стрімкий ріст ІТ-галузі в Україні виявив, що суспільство, яке 70 років сиділо в дупі і жило під слоганом “Кто бил нікєм – тот станєт всєм!”, є явно не готовим до цього. Перегрів ринку праці спровокував появу окремої ІТ-популяції виду homo sapiens, які потрапивши у незвичне для них середовище, мутували в бидлоінженерів.

Основним представником цієї фауни є бидлодевелопер звичайний:

• Обов’язково вважає, що через 3 роки він має стати “сіньйором”. Він впринципі ваажає, що “звання” підвищують виключно за “вислугу”. І не важливо, чи мав він нагоду за ті три роки зробити щось гідне чи ні. На аргументи одразу ж відповідає: ” Я вже ТРИ роки кодаю і в мене експірієнсу +100500 і НЕ ГРЕБЕ!”
• Вважає, що будь-який девелопер з часом стане “архітєктором”. Все це тільки питання стажу досвіду.
• Типовий бидлодевелопер вважає нездарами людей, які працюють в одній фірмі більше трьох-чотирьох років.
• Бидлодевелоперу завжди платять менше ніж він того вартує.
• Кожен солідний бидлодевелопер просто зобов’язаний поплакатися в “камєнтах” на ДОУ про те, як йому мало платять, як хреново працювати в великих компаніях, як він вкалує за 100500 інших бидлокодерів, як його намахують з курсом доляра і податками і т.д. Взагалі-то, це максимум, що він може зробити, бо пожалітися відкрито менеджменту в нього кишка занадто тонка, і все зводиться до показування дулі в кишені на клавіатурі.
• Гордо вважає себе пупом ІТ-Землі, центром життя компанії і точкою на глобальній осі Всесвіту. Переконливо вважає, що всі невиробничі відділи компанії (HR, R&D, Standards Organization, Func Offices, Engagement Managers etc.) жорстоко паразитують на його важкій праці і забирають значну частину доходу, яку мали б додати до його такої маленької зарплати.
• Для типового бидлодевелопера головне здати “делівері”. Яким воно буде – не важливо, це не його проблема. Якщо ж його таки притиснуть, то завжди на допомогу прийде метод Костиля.
• Для бидлодевелопера не є властивим таке поняття як інженерне мислення. Він думає, що Java/.NET/Python/PHP/JavaScript (потрібне підкреслити) вирішує всі проблеми. А якщо ж не вирішує – то це проблема замовника.
• Бидлодевелопер дуууже неохоче вчить іншу технологію, відмінну від тої, яку він всмоктав з молоком матері начитався в Інтернетах. Причина – див. пункт вище.
• Гордо пише в резюме, що знає MS Window мало не з народження, хоча про те, що таке WMI, HAL,WinLogon не має зеленого поняття. Більше того, значна частина все-ще форматує сторінки в MS Word за допомогою пробілів і робить зміст вручну, ставлячи “крапки”.

Особливо обдаровані бидлодевелопери стають бидлоархітекторами. Крім рис, унаслідуваних від батьківського класу Бидлокодер, їхніми власними також є:

• Повний пофігізм на операційні затрати замовника. Наприклад, вони можуть написати програму використуваючи Super-Puper Enterprise версію Visual Studio, навіть не задумуючись, що ліцензія на неї коштує 100500 баксів. А все тому, що бидлоархітект нарив в Інтернетах класну примочку або плагін, який автоматизує те, що йому самому робити глибоко впадло. У результаті клієнт не знає, що робити з кодом, який не може скомпілити самостійно, бо в нього нема 100500 на компілятор .
• Повна відсутність цілісного бачення системи.Такий геній може спокійно придумати рішення, де база розміщена на MS SQL під Windows, а процесингові сервіси написані на Java і запускаються під OS UNIX. (Впевнений, що читаючи цей пункт, більшість анонімусів подумає: “А що тут не так?”)
• Гордо пише, що знає UNIX, хоча насправді всі його навики зводилися до того, що він там розпакував дистрибутив Tomcat’а, щоб запустити на ньому свою Java.
• Дуже любить всякі фреймоворки. Напхати їх побільше клієнту – це головне завдання бидлоархітєкта зі стажем.
• Особлива каста – це Javaбидлоархітєкти. Вони на 100500% впевнені, що світом править Java і навіть Земля крутиться не навколо Сонця, а на Java. На джаві проектують все: від високопродуктивної банківської системи до прошики ручки зливного бачка в туалеті. При найменшій підозрі у неповазі з боку менеджементу почитають спекулювати можливістю переходу на іншу компанію, яка займається написанням прошивок до зливних бачків в туалеті.

Найгірший лулз починається тоді, коли на чолі проекту стає ще одним яскравий представник цього прекрасного” комюніті” – бидломенеджер. Його типові повадки наступні:

• “Імплементить” інтерфейси бидлоархітектора і бидлокодера.
• Вважає, що всі проблеми вирішує Agile. Якщо проект “не йде”, то він просто не Agile і треба шось з тим робити. Як варіант: загнати всіх на тренінг і пограти там всім тімом рольові ігри.
• Захоплюється презентаціями і книгами кіздунів-теоретиків типу Майкла Бідла і т.п., які виливають купу гівна на вуха слухачам і при цьому стрижуть капусту. Елементарний вузівський курс з психології вважає пройденим етапом, хоча де-факто навіть не може назвати чотири основні типи темперементу людини.
• Вважає SCRUM/PMP/RUP чи інший сертифікат найвищою формою визнання, яка бере верх над досвідом і успішно зданими проектати. Є 100500 бидломенеджерів зі здоровенним комплектом сертифікатів і таким же великим списком зафейлених проектів…
• Сильно очкує, коли треба брати відповідальність на себе і приймати рішення, особливо у критичній ситуації. На скрам-тренінгах цього, нажаль, не вчать…
• У критичній ситуації починає “зливати” власну команду. І взагалі, робити винними всіх довкола, крім себе святого. Винним стає навіть Майкл Бідл, бо, бл@ть, не розказав, як віришити цю проблему на одному із своїх тренінгів.
• Вважає, що менеджер не повинен вникати у технологічну частину проекту. І взагалі, менеджер не повинен навіть знати, які технології використувуються на проекті, адже його високе завдання – “менеджити”, а всім іншим займаються інші лузери спеціалісти. Це призводить до легкого і стабільного нагинання менеджера клієнтом-замовником у позу зломаної берізки і як результат – до цілої низки епічних фейлів.
• Ваажає, що для успіху проекту потрібно мати всі “артєфакти” (тобто всякі там плани, чартери, віжени, логи та іншу туфту).Вважає, що без артефактів проект обов’язково зафейлиться.

Серед нас ще немало й інших представників даної популяції. Це і бидлоАНАЛітик, і бидлоадмін, і бидлотестер… Зрештою, давайте будемо відверті – частка бидлоінженера живе у кожному із нас і тільки від нас залежить, будемо ми інженерами без префікса бидло чи ні.

UPDATE: Проти Майкла Біддла особисто ніц не маю. У статті він використаний як образний персонаж.

Ох, як же все-таки хочеться…

Безкінечні лише всесвіт та людська тупість, при цьому по відношенню до першого у мене є сумніви.

Альберт Ейнштейн

Сьогодні зареєструвався на AUKRO.UA, такий собі непоганий варіант eBay для “непродвінутих” громадян нашої неньки. Сама реєстрація доволі дибільна, чого і слід було очікувати і включає в себе навіть перевірку ідентифікаційного коду по міжбанківській базі кредитних історій. Словом, після 10 хв. потуг я отримав напівактивний акаунт, за допомогою якого можна (а може і не можна) почати купувати.

Але стаття не про AUKRO.UA, сервіс цей ну досить непоганий врешті-решт. Стаття про то, що там продають. Мене особисто привело на цей онлайн-магазин бажання купити файний чухольчик на свій iPhone 3GS. Стандартно я роблю такі закупи в буржуйському онлайн-супермаркеті, а так як китайці (типові продавці такого товару) шлють ті чохли за 5 баксів цілий “русскій місяць”, точніше китайський, тривалістю навіть до 60 днів , то стало виглядати так, що поки прийде з Китаю той чохол, то телефон вже цілком морально застаріє.

Вирішив зробити просто – набрав в пошуку слово Apple і трошки офігів, бо в списку з’явилася купа айФонів по 600-1000 грн з поміткою “Купити зараз”. Здогадатися було не важко – це китайське гівно для злидарів, які тим не менше страждають понтоманією. Одразу виникло дві думки:

1. Як модератори сайту допускають називати підроблений  продукт іменем оригіналу? Наприклад, ось такий лот під назвою Apple iPhone 4G Wi-Fi. В описі продукту навіть фото використані прямо зі сайту Apple, тоді як очевидно, що телефон – підробка. Отже, це 100% шахрайство, за що навіть світить стаття. Але то фігня – модератори косять капусту з комісій від продажу, а продавці косять лохів. Ага, і ще звичайно вражає форма розрахунку – переказ на платіжну картку з обов’язковою передоплатою.
   До слова, на тому ж eBay і лот, і продавця забанили б до 7-го коліна за подібне, а крім PayPal майже жодні платіжні системи не підтримуються.
2. Головне питання – ХТО КУПЛЯЄ ТО ГІВНО??? За 1000 з лишнім гривень можна купити телефон на базі платформи Android чи гарну, надійну і стильну Nokia на базі Symbian або ж навіть Samsung чи LG. Безумовно,  iPhone – то екстра-кляса, і мати такий крутий гаджет значить бути “состоявшимся пацаном”, який “пришол к успєху”. Фактично ж, китайський мотлох – то “продукт” для селюків та гопів, які дуже хочуть “вліцца в слівкі общества”. Як на мене, Nokia 1100 за 200 грн має куди більшу цінність.
   Ну але раз є товар – значить є і покупець. І мені навіть доводилося з ними перетинатися, але то окрема історія.

Словом, з цього напрошуються два висновки:

1. Українські онлайн-аукціони – то ймовірне кидалово, до ви купляєте на свій страх і ризик.
2. Нема грошей на iPhone – купи Nokia або Samsung і не ви..уйся китайським гівном з тугим екраном. Залишайся стильним і солідним!

І наостанок анекдот:

Жив був в Україні один олігарх. І все ніби в нього йшло чудово, але настала криза і прийшлося шукати альтернативні шляхи заробітку. Ось вирішив він відкрити секс-шоп. Справи почали налагоджуватися, але так тривало не довго – після кількох тижнів клієнтам товари вже приїбалися і знову спад. Вирішив біснесмен заради урізноманітнення назвати презервативи, страпони, вагіни і інші там штучки марками автомобілів. Правда успіх тривав недовго і через тиждень-два магазин знову почав пустувати. Довелося навіть звільнити майже весь персонал і горе-олігарх сам став за прилавок. І ось заходять в магазин педики.
- О, дивися, лапчик, Ферррарі! Ну давай, давай візьмемо сьогодні?…
- Та шо ти такий прааативний?.. Там така резина мерзка, неприємна. Нє, не хочу Феррарі.
- А давай Мерс! Мерс це ж классс!
- Та ну ти шо, солоденький, глянь на ціну… Нам той 30-ти сантиметровий Мерс не по кишені…
- А Вольво! Вольво – то ж надійність, безпека!
- Та ми вже пробували ті гандони недавно… Фігня повна…
І так вони ходять-ходять, вибирають-вибирають… Врешті бізнесме, що стояв на касі, того не витримує, підходить до двох голубків і каже:
- Хлопці, а знаєте що – купіть собі “Ниву”, ви ж все-одно по лайні катаєтесь!

І сонця промінь щедро гріє землю,
Без нього неможливим є життя,
А наше тіло точить мирний атом,
І ми відходимо із ним у небуття…

Важке повітря, як розпечений метал…
Ми ж йдемо мовчки, нам ніколи кричати.
І тільки хтось тихенько прошептав:
“То ось який на смак, цей мирний атом…”

І смак металу в роті, і реактор, і уран,
І вся країна Рад — будьте сто раз прокляті.
Життя своє ми віддали за те,
Щоб після нас вже не прийшлося віддавати.

Роман Павлюк, 26 квітня 2010

Присвячується всім людям, які ціною власного життя та здоров’я 24 роки тому ліквідували найжахливішу техногенну аварію в історії людства.

Гарячі реалії українського “хостингового” бізнесу заставили мої, так само як і багато інших ВЕБ-ресурсів, шукати собі кращої долі за кордоном. Пожежа в датацентрі компанії Hosting.UA  — це щось таке, що просто в голову не лізе. Мало того, що самі допустили до такого, навмисне вимкнувши сигналізацію (вона, бач, спрацьовувала дуже часто), так до всього того ось вже три дні, як компанія не виходить з офіційною заявою до клієнтів, а її сайт і далі недоступний. Відчуття таке, що тобі “смачно” харкнули в обличчя, а там на згарищі десь валяється обпалена совість власників компанії.

З одного боку, я певною мірою вдячний цій горе-компанії… На даний час я займаюся питаннями побудови високонадійних ІТ-сервісів із процесами, що базуються на основі ITIL v3. Ситуація з Hosting.UA  стане гарною ілюстрацією на моїх презентаціях та лекціях — “ось що стається з тими, хто не купляє наші рішення”.  Банально, але факт… Читаю форуми: “блін, а в мене нема бекапів! мені що, вішатися?”, “пропала робота довгих 2 років!”, “в мене останній бекап за 1 березня”… Все це — приклади дилетантства та елементарної неграмотності ведення справи. Такі в нас дибільні українські реалії ! Наприклад, замість того, щоб створити АТП із парком якісних автобусів та професійних водіїв, у нас наймають селюків “із власним автотранспортом”, через що і автобуси, і самі виглядають так, ніби працюють на фермі (про “тарифну політику” я вже взагалі мовчу). Так само в ІТ —вивчив мову “ПеХаПе” і “фпірйод” роздавати всім сайти наліво і направо без жодного розуміння всіх аспектів і ризиків.

Використовуючи систему архівації і переносу даних F-Backup (власна розробка) я щодня отримував “бекапи” додому та ще в кілька “резервних” місць, що дало мені змогу мати “бекапи” станом на 25-27 березня, тобто втрати мінімальні. Зараз всі сайти в процесі “еміграції” на німецький сервер, що знаходить у датацентрі Hetzner Online AG. І якби не DNS, вже у понеділок всі мої сайти були б відновлені. Чому я постійно “готувався до війни”? Ні, в мене до того не горів датацентр І навіть вінчестер не “сипався”. Просто є такий процес як Service Continuity Management , який говорить, що якщо ви надаєте сервіс, то ви повинні бути готові відновити його в межах одного дня навіть якщо на інфраструктурну одиницю (у даному випадку — це датацентр) впала атомна бомба.

Цими днями величезна маса сайтів покинула Україну у пошуках кращої долі. Компанії Hosting.UA вже не піднятися. Маса ресурсів все ще “валаються” і теж, скоріш за все, значна частина з них зникне. Хто буде змушений зав’язати з Інтернет бізнесом. До когось навіть приїдуть “братки”…

Але чи навчило нас це? Чи станемо ми врешті професіоналами?…

Таке буває лише в книжці, і в Україні . Адже поняття “пожежа в датацентрі” абсолютно тотожне іншому – “пожежа під водою”. Адже ступінь протипожежного захисту на серверних майданчиках є одним з найвищих у світі. Як могло таке статися, що пожежа завдала такої страшної шкоди, що навіть відновлення архівних займе 2-3 тижні?…

Я думаю, що провайдеру Hosting.UA вже більше ніколи не піднятися…

Почитати можна тут:

http://watcher.com.ua/?p=2912

http://habrahabr.ru/blogs/hosting/89172/

ОНОВЛЕННЯ: Переїхав на новий сервер! Всі сервіси зараз в процесі міграції і ще будуть мігрувати найближчі два-три дні через незалежні від мене причини. “Бекапи” всі свіжі і втрата даних мінімальна (від 6 годин до двох днів).

Отож, першим під роздачу потрапив сайт газети мого району — “Народна Думка”. Правду кажучи, я вже давно чекав, коли в цієї локальної газетки буде інтернет представництво, так як особисті блоги вже завели собі мало не половина жителів Городоцького району. І я був приємно здивований, що тепер можна почитати “районку” онлайн, за що вельми вдячний. Проте, як і слід було очікувати, сайт далекий від ідеалу. Думаю мій огляд допоможе дещо покращити його роботу та вигляд.

Хостинг та Технологія

Правильний вибір хостингу — це суцільна біда веб-майстрів, точніше велика прогалина у їхніх знаннях, які інколи/переважно обмежені знаннями мови мови “ПеХаПе” і завантаженням сайту через “еФТеПе”.

Сайт НД розміщений аж в США, в датацентрі компанії SoftLayer Technologies (клацніть тут, щоб переконатися). Вибір такого розміщення є доволі серйозною помилкою, так як основна аудиторія сайту знаходиться в Україні. Відповідно, сайт непогано “гальмує”.

Пінг з UA-IX:

[roman@A408 ~]$  ping narodna-dumka.horodok.lviv.ua
PING narodna-dumka.horodok.lviv.ua (174.37.219.156) 56(84) bytes of data.
64 bytes from s1.uahosting.com.ua (174.37.219.156): icmp_seq=1 ttl=60 time=134 ms
64 bytes from s1.uahosting.com.ua (174.37.219.156): icmp_seq=2 ttl=60 time=133 ms
64 bytes from s1.uahosting.com.ua (174.37.219.156): icmp_seq=3 ttl=60 time=134 ms

Пінг з мережі Укртелеком ADSL:

[rpavlyuk@laptop ~]$ ping narodna-dumka.horodok.lviv.ua
PING narodna-dumka.horodok.lviv.ua (174.37.219.156) 56(84) bytes of data.
64 bytes from s1.uahosting.com.ua (174.37.219.156): icmp_seq=1 ttl=52 time=295 ms
64 bytes from s1.uahosting.com.ua (174.37.219.156): icmp_seq=2 ttl=52 time=319 ms
64 bytes from s1.uahosting.com.ua (174.37.219.156): icmp_seq=3 ttl=52 time=302 ms
64 bytes from s1.uahosting.com.ua (174.37.219.156): icmp_seq=4 ttl=52 time=296 ms

Через використання домену четвертого рівня DNS розв’язка займає більше однієї секунди (переглянути звіт). Для користувача це виглядає так, ніби ВЕБ-переглядач кілька секунд не може розпочати завантаження виводячи на статус панелі напис “Пошук narodna-dumka.horodok.lviv.ua…”

Плюсом є використання готової системи WordPress 2.8.5. Мені зустрічалися випадки, коли регіональні сайти піднімали вебмайстри-початківці використовуючи власні “мега-розробки”. Закінчувалося все це дуже “пєчально” — там невдовзі з’являлися домашні сторінки турецьких хакерів та російських порно-спамерів.

Оцінка: 3 бали з 5

Наповнення

Недоробок та помилок, як завжди, греблю гати.

Недороблений автокропінг, відповідно на мініатюрах втрачається корисна інформація. Відповідно у користувачів сайту виникає питання: “І до чого вони це поставили?…” Приклад:

	замість
	замість

Всюди видно стандартний підхід вебмайстра-самоучки, а саме намагання перекласти свої проблеми на плечі користувача. Все просто — не зміг організувати  вузкий формат у дві колонки, то ж взяв стандартний “темплейт” в три колонки. А це вже проблема користувача розбиратися в цих стовпцях, рубриках і колонках. Так ніби головного меню вгорі було мало. Давно доведено, що для того, щоб користувач швидко знаходив потрібну інформацію на сайті, одних “лєйбочок” типу “ТОП-5″ чи “ОСТАННІ” малувато…

Питання: навіщо у верхньому правому куті великі поля для логування на сайт? Ніде місце було діти?…

Символ тире повсюдно замінений на дефіс. Правильно, а яка різниця… Веб-майстрові і редакторам раджу почитати ось цю статтю.

Стаття та думка втрачає будь-який зміст і починає дратувати користувача, якщо текст новини “жирніший” від заголовка (приклад, приклад). Професійні “газетярі вражають змістом, а не шрифтом.

Навіщо потрібна на сайті контекстна реклама від Google? Невже вона, крім того, що захаращує вміст, допомагає наповнювати казну редакції?…

Ще складається враження, що статті набирає якась цьоця Ганя, яка свою кар’єру верстальника розпочала в епоху перших текстових редакторів для операційної системи DOS і так там і зависла. Так от, передайте пані Гані, що ВСІ сучасні текстові редактори по замовчуванню переносять текст  по словах, тому немає потреби їх розривати дефісом (приклад: І якщо щороку ми проводили по одній олі-мпіаді в день…) Крім того, текстові редактори роблять переноси із розривом слів грамотно, на відміну від пані Гані. І вже звична повна відсутність тире, які замінені дефісами і знаками мінус.

Оцінка: 3 бали з 5

Висновок

Загальне враження — позитивне. Непоганий початок, проте ще треба дуже добре попрацювати і викоренити селянський стиль. Ну а веб-майстрові настійливо рекомендую читати відповідну літературу та влаштуватися у солідну фірму, щоб перейняти досвід від більш досвідчених колег.

• The Black Eyed Peas – BOOM BOOM POW
• Lady Gaga – POKER FACE
• Lady Gaga Featuring Colby O’Donis – JUST DANCE
• The Black Eyed Peas – I GOTTA FEELING
• Taylor Swift – LOVE STORY
• Flo Rida – RIGHT ROUND
• Jason Mraz – I’M YOURS
• Beyonce – SINGLE LADIES (PUT A RING ON IT)
• Kanye West – HEARTLESS
• The All-American Rejects – GIVES YOU HELL
• Taylor Swift – YOU BELONG WITH ME
• T.I. Featuring Justin Timberlake – DEAD AND GONE
• The Fray – YOU FOUND ME
• Kings Of Leon – USE SOMEBODY
• Keri Hilson Featuring Kanye West & Ne-Yo – KNOCK YOU DOWN
• Jamie Foxx Featuring T-Pain – BLAME IT
• Pitbull – I KNOW YOU WANT ME (CALLE OCHO)
• T.I. Featuring Rihanna – LIVE YOUR LIFE
• Soulja Boy Tell ‘em Featuring Sammie – KISS ME THRU THE PHONE
• Jay Sean Featuring Lil Wayne – DOWN
• Miley Cyrus – THE CLIMB
• Drake – BEST I EVER HAD
• Kelly Clarkson – MY LIFE WOULD SUCK WITHOUT YOU
• Beyonce – HALO
• Katy Perry – HOT N COLD