Гарячі реалії українського “хостингового” бізнесу заставили мої, так само як і багато інших ВЕБ-ресурсів, шукати собі кращої долі за кордоном. Пожежа в датацентрі компанії Hosting.UA  — це щось таке, що просто в голову не лізе. Мало того, що самі допустили до такого, навмисне вимкнувши сигналізацію (вона, бач, спрацьовувала дуже часто), так до всього того ось вже три дні, як компанія не виходить з офіційною заявою до клієнтів, а її сайт і далі недоступний. Відчуття таке, що тобі “смачно” харкнули в обличчя, а там на згарищі десь валяється обпалена совість власників компанії.

З одного боку, я певною мірою вдячний цій горе-компанії… На даний час я займаюся питаннями побудови високонадійних ІТ-сервісів із процесами, що базуються на основі ITIL v3. Ситуація з Hosting.UA  стане гарною ілюстрацією на моїх презентаціях та лекціях — “ось що стається з тими, хто не купляє наші рішення”.  Банально, але факт… Читаю форуми: “блін, а в мене нема бекапів! мені що, вішатися?”, “пропала робота довгих 2 років!”, “в мене останній бекап за 1 березня”… Все це — приклади дилетантства та елементарної неграмотності ведення справи. Такі в нас дибільні українські реалії ! Наприклад, замість того, щоб створити АТП із парком якісних автобусів та професійних водіїв, у нас наймають селюків “із власним автотранспортом”, через що і автобуси, і самі виглядають так, ніби працюють на фермі (про “тарифну політику” я вже взагалі мовчу). Так само в ІТ —вивчив мову “ПеХаПе” і “фпірйод” роздавати всім сайти наліво і направо без жодного розуміння всіх аспектів і ризиків.

Використовуючи систему архівації і переносу даних F-Backup (власна розробка) я щодня отримував “бекапи” додому та ще в кілька “резервних” місць, що дало мені змогу мати “бекапи” станом на 25-27 березня, тобто втрати мінімальні. Зараз всі сайти в процесі “еміграції” на німецький сервер, що знаходить у датацентрі Hetzner Online AG. І якби не DNS, вже у понеділок всі мої сайти були б відновлені. Чому я постійно “готувався до війни”? Ні, в мене до того не горів датацентр 🙂 І навіть вінчестер не “сипався”. Просто є такий процес як Service Continuity Management , який говорить, що якщо ви надаєте сервіс, то ви повинні бути готові відновити його в межах одного дня навіть якщо на інфраструктурну одиницю (у даному випадку — це датацентр) впала атомна бомба.

Цими днями величезна маса сайтів покинула Україну у пошуках кращої долі. Компанії Hosting.UA вже не піднятися. Маса ресурсів все ще “валаються” і теж, скоріш за все, значна частина з них зникне. Хто буде змушений зав’язати з Інтернет бізнесом. До когось навіть приїдуть “братки”…

Але чи навчило нас це? Чи станемо ми врешті професіоналами?…

 

Через те, що пожежа вщент знищила датацентр компанії Hosting.UA , а з ним і мій сервер, я перейшов на резервний хостинг. З ним перейшли (або в процесі переходу) й інші сайти, що були в мене розміщені. Канал має певні обмеження, тому за якість вибачайте. При необхідності пишіть на roman.pavlyuk@gmail.com.

Таке буває лише в книжці, і в Україні :(. Адже поняття “пожежа в датацентрі” абсолютно тотожне іншому – “пожежа під водою”. Адже ступінь протипожежного захисту на серверних майданчиках є одним з найвищих у світі. Як могло таке статися, що пожежа завдала такої страшної шкоди, що навіть відновлення архівних займе 2-3 тижні?…

Я думаю, що провайдеру Hosting.UA вже більше ніколи не піднятися…

Почитати можна тут:

http://watcher.com.ua/?p=2912

http://habrahabr.ru/blogs/hosting/89172/

ОНОВЛЕННЯ: Переїхав на новий сервер! Всі сервіси зараз в процесі міграції і ще будуть мігрувати найближчі два-три дні через незалежні від мене причини. “Бекапи” всі свіжі і втрата даних мінімальна (від 6 годин до двох днів).

© 2012 Roman's Blog Suffusion theme by Sayontan Sinha