УВАГА! Дана стаття містить багато бруду, ненависті та негативу, тому  її читання може спричинити сильний біль у м’яких м’язах нижче тазового відділу. Жертвам та потерпілим від тарифного та кредитного геноцидів, а також третьмайданівцям, патрийотам і “простим людям” не рекомендується читати цей допис через прямий ризик спалаху ненависті.

 Я вас попередив!..

Партія на виборах — це такий же продукт, як і той, що ми купляємо в магазині, тільки він політичний. Як кожен нормальний продукт, політичний теж має свою цільову аудиторію. Якщо ви прогуляєтесь по супермаркету, то побачите, що рідко коли нам пропонують лише одного виробника в одній продуктовій групі. Наприклад, візьмемо сметану. Є власне сметана, і є сметанний продукт. Перше — це те, що можна дати їсти людині, друге — це те, що зрештою також можна дати їсти людині. А можна і використовувати замість солідолу. Обидві ці групи продуктів мають свої цільові аудиторії. Якщо покупець дивиться лише на гарні малюнки на упаковці і не читає склад, а ще його приваблює ціна на 1 грн нижча — тоді наш покупець купляє продукт, 15% якого складає пальмовий солідол. Цільова аудиторія такого продукту — неуважний і неперебірливий покупець, що охоче “зекономить” копійку. Аналогічно й з іншими типами продуктів: хтось купляє одяг в Городку на базарі “на острові”, хтось “вдягається” на Південному, хтось “шикує” в Кінг-Кросі, ну а ще є певний відсоток, що закуповуються в “Опера-Пасажі”.

Під кожен тип покупця створюють певний продукт. Це фундаментальні основи існування економіки, бізнесу і господарських відносин взагалі.

Коли гастрономія і політика сходяться...

Коли гастрономія і політика сходяться…

Як я вже казав, партія і політики — це теж продукт. Вони також продаються нам і ми платимо за них своїми голосами. Як і кожен продукт, його створють для того, щоб задовольнити потреби певного типу і класу виборця, тобто певного типу споживача. Так само як і зі сметаною, яка по відкритті упаковки виявиться не такою смачною і гарною, як в рекламі, так само і політик (партія) — після виборів все виявиться зовсім не так, як було на біґ-мордах і в рекламі по телевізору. Continue reading »

 

Так звані “віялові” відключення вже дістали всіх. Стрічки соцмереж забиті постами, що випромінюють “любов” до обленерго та інших організацій, безпосередньо пов’язаних із відключенням. Недавно у Facebook надибав непогана пояснення, чому все так відбувається. Перш, ніж продовжити читати мій допис, раджу переглянути ось цей:

< прихований вміст > Виділити

 

“Стати свідомим споживачем” треба ставити не третім пунктом  у розділі “Що робити”, а першим. Автор чітко дає зрозуміти один важливий факт: 50% всього енергоспоживання у пікові години припадає на побутових споживачів. Дефіцит електроенергії становить приблизно 15%, то ж при такій нестачі побутовим споживачам було би непогано скоротити споживання енергії хоча б у два рази.

Також хочу зауважити, що відключення відбуваються у квазіавтоматичному режимі. Система моніторить навантаження і служба енергонагляду відключає ті райони, які споживають найбільше енергії. Тому можете писати листи президенту, перекривати дороги, можете розводити безконечні срачі в соцмережах, можете нервово кричати на кожному кроці “шо то за держава!”, можете навіть піти палити шини під Раду — нічого це не допоможе.

Також хочу зауважити, що відключення відбуваються дистанційно. І якщо ви з сусідами сьогодні поїдете лементувати під паркан місцевого РЕМ, та під натиском отримаєте тимчасово електроненергію, то завтра, через її дефіцит , вас відключать з підстанції більш високого рівня напруги. Тобто всю область, зі споживачами першої категорії — водогін, каналізація, газоперекачувальна станція, тощо. Ваша сумнівна перемога сьогодні обернеться поразкою завтра для більшої кількості громадян, з більш серйозними наслідками.

Єдиний варіант уникнення відключення — це ЕКОНОМІЯ і свідоме обмеження споживання. Крім того, це дасть змогу виробити підхід до заощадження енергії, оскільки планується зростання тарифів, якого уникнути нам теж не вдасться.

Що ж робити і як економити?

1. Основна частина електроенергії тратиться на освітлення. Не секрет, що основна частина наших помешкань все ще освітлюється  класичними лапмочками розжарення (в народі “жарівки”). Жеруть вони багато, а світять не дуже. У середньому у помешканні горить 3-4 лампи, що в сумі становить 400 і більше ват.

Що робити? Поміняти всі лампи на LED-аналоги. І не на люмінесцентні “економки”, а саме на LED. На стільки, на скільки вистачить бюджету. Окреме звернення до моїх колег ІТ-шників: для вас то є must be і якщо у вас вдома є “жарівки” — то ви козли.

LED в 11-12 разів ефективніша за “жарівку” і в 4-5 за енергоощадну лампочку. Отже, замість 400 Вт аналогічні LED лампи споживатимуть 40-50 Вт, при чому світлодіодне світло значно приємніше для очей ніж світло від жарівки і, очевидно, від економки.

LED-лампи дорогі. Аналог “сотки” (10 Вт) коштує десь біля 100 гривень. Очевидно, що період окупності такої інвестиції буде дуже довгим тому багато-хто вважає таку інвестицію неоправданої. Однак, як написано вище, до нас додому прийшла війна, і питання економічної доцільності зараз не стоїть, а стоїть питання економічного патріотизму. Тому якщо хтось думає, як потратити заощадження, що знецюються кожного дня, даю підказку: купіть LED-лапми та інші енергоощадні пристрої. Якщо ви вже закупилися, тоді зробіть подарунок до Різдва своїм батьками, родичам, друзям, які, можливо, такої змоги не мають. Кожна зекономлена Ват х секунда електроенергія зменшує ризик того, що у вашому мікрорайоні раптом пропаде світло.

Continue reading »

 

Сьогодні будемо знову говорити не про Мальдіви і не про подорожі. Сьогодні я знову хочу розказати про важливі зараз речі. Цього разу — про енергозбереження в Україні в цілому і у кожному домі зокрема.

По-перше, держава…

По-перше, в Україні державної програми енергозбереження нема. Все. Переходимо до наступного пункту.

330x220_154201А ні, ладно, таки ще трохи додам. В Україні був колись Державний комітет з енергозбереження, який Президент В. Ющенко ліквідував своїм указом (що впринципі, дуже логічно), тільки-но прийшовши до влади. Бо такий комітет — це бездонна водойма, в якій можна відмивати гігантські бюджетні кошти із няшними лозунгами типу “go green“, “earth day”, “save it for your children” і все таке. Піпл в основному таке хаває, так як 95% поняття не має, що направді повинна робити держава для стимулювання енергозбереження, а тих 5%, які протестують, через підконтрольні ЗМІ швидко назвуть “проплаченими агентами нафто-газових корпорацій” і про них забудуть.

Святе місце порожнім не буває, і після того, коли Бджоляр завершив свою каденцію, його двіччі не судимий наступник утворив Державне Агентство Енергетичної Ефективності, яке у-вві-ккнуло (С) ефективний насос по ефективному випомповуванню грошей з держбюджету. Схеми попм і насосів дуже різноманітні: це і міні-ГЕС в Карпатах, і сонячні станції в Криму, і розпилювання грошей по Кіотському протоколу та сила-силенна інших міні- та гігапроектів по розкрадання коштів замаскованих під солодкою фразою “енегрозбереження”.

На сьогодні сайт ДЕРЖЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТі ладве працює і схоже його в черговий раз будуть зносити… Таке от… Continue reading »

 

УВАГА! Дана стаття містить багато бруду, ненависті та негативу, тому прохання до людей із гіпертрофованим співчуттям припинити читання даного запису. Я вас попередив!..

Пролог

Замість прологу, раджу прослухати лекцію Кахи Бендукідзе, відомого підприємця і науковця грузинського походження. Особливо прошу звернути увагу на презентацію про популізм, енергетичну залежність та затрати на державний апарат…

Ну що, пудивили-сі? Не дуже вам сі то спудобало, пра?

А тепер, вйо до новин!(C)

Перше питання — що робити далі? Ні, я зараз не хочу говорити про Крим і Росію. Там все зрозуміло. Питання стоїть інакше: “Як нам розвиватися далі? Як покращувати наш добробут?” Як кожному із нас реалізувати свою мрію — жити у достойній розвинутій країні?

Ситуація, в якій ми зараз знаходимось, потребує радикальних, важких і непопулярних змін. Нам треба змінитися ментально (очевидно, із Революцією цей процес вже почався), нам треба зрозуміти, що все залежить тільки від нас, а не від того “як там порахують”, нам треба навчитися свідомий, осмислений вибір. Врешті решт, нам треба навчитися ДУМАТИ!

Continue reading »

 

Дуже тішить, що відсосуть всі ті ідіоти, які намагалися “зрубати” бабло на проживанні і розміщенні гостей. Наші рагулі думають, що європейські фанати всі мільйонери і готові платити “мільйони” за те, що побачити фуууутбол. Через те маємо відверто дибільні ситуації, коли ціни на готелі стають захмарними, а кожен селюк починає намагатися здати свою халупу по ціні Hayatt’а. Дуже шкода, що основна маса нашого населення сидить в танку і не розуміє елементарного:

  • Якщо хтось планує їхати на Євро-2012, то він планує це заздалегідь. Для прикладу, якщо я б планував поїхати на “євро” з Англії, то пошуком готелю зайнявся би мінімум в січні. А якщо не знайшов нічого по прийнятній ціні, то здав би квитки на матчі назад. UEFA дало всім таку модливість. Ніхто на такі події не їде навгад. Тому ті рагулі, які раптом в травні дійшли до думки, що можуть здати квартиру в червні і “зрубати касу”, – приречені на epic fail. Так само, як бидлоготелі, які ще вчора здавали кімнати для шлюх, а сьогодні “чекають на євро”.
  • Ціна в 600 і більше Євро за ніч є неприйнятною навіть для 4* готелю. Про знімну квартиру мова не йде взагалі. Відповідно, кількість тих, хто приїде, є дуже малою. А значить добра частина номерів буде порожньою. Це особливо стосується подобових квартир.

Найголовніше питання: а чи є життя після євро? А фіг його знає, цим питанням рієлтери не переймаються. Готелі повідлякували всіх клієнтів і не скоро відновлять клієнтську базу. Власники квартир, які повиселяли довготривалих орендарів, особливо добря відсмокчуть, причому подвійно: на Євро до них ніхто не приїде (причини- див. вище), а після євро вони будуть нафіг нікому не потрібні, бо люди собі підшукають інші варіанти.

 

Я вже наодноразово писав, що в нас, українців, є глибокі ментальні проблеми. Ми думаємо, що ми розумна нація. І , до речі, у світі нас навіть знають, як розумну націю. От тільки ми думаємо, що ми не просто розумні, а НАЙРОЗУМНІШІ, а всі довкола дибіли. І ось тут починаються проблеми…

Я щиро бажаю, щоб Євро-2012 допомогло таким горе-бізнесменам якнайшвидше загнутися і самовипилятися. А всім бажаю гарно провести час.

 

Гарячі реалії українського “хостингового” бізнесу заставили мої, так само як і багато інших ВЕБ-ресурсів, шукати собі кращої долі за кордоном. Пожежа в датацентрі компанії Hosting.UA  — це щось таке, що просто в голову не лізе. Мало того, що самі допустили до такого, навмисне вимкнувши сигналізацію (вона, бач, спрацьовувала дуже часто), так до всього того ось вже три дні, як компанія не виходить з офіційною заявою до клієнтів, а її сайт і далі недоступний. Відчуття таке, що тобі “смачно” харкнули в обличчя, а там на згарищі десь валяється обпалена совість власників компанії.

З одного боку, я певною мірою вдячний цій горе-компанії… На даний час я займаюся питаннями побудови високонадійних ІТ-сервісів із процесами, що базуються на основі ITIL v3. Ситуація з Hosting.UA  стане гарною ілюстрацією на моїх презентаціях та лекціях — “ось що стається з тими, хто не купляє наші рішення”.  Банально, але факт… Читаю форуми: “блін, а в мене нема бекапів! мені що, вішатися?”, “пропала робота довгих 2 років!”, “в мене останній бекап за 1 березня”… Все це — приклади дилетантства та елементарної неграмотності ведення справи. Такі в нас дибільні українські реалії ! Наприклад, замість того, щоб створити АТП із парком якісних автобусів та професійних водіїв, у нас наймають селюків “із власним автотранспортом”, через що і автобуси, і самі виглядають так, ніби працюють на фермі (про “тарифну політику” я вже взагалі мовчу). Так само в ІТ —вивчив мову “ПеХаПе” і “фпірйод” роздавати всім сайти наліво і направо без жодного розуміння всіх аспектів і ризиків.

Використовуючи систему архівації і переносу даних F-Backup (власна розробка) я щодня отримував “бекапи” додому та ще в кілька “резервних” місць, що дало мені змогу мати “бекапи” станом на 25-27 березня, тобто втрати мінімальні. Зараз всі сайти в процесі “еміграції” на німецький сервер, що знаходить у датацентрі Hetzner Online AG. І якби не DNS, вже у понеділок всі мої сайти були б відновлені. Чому я постійно “готувався до війни”? Ні, в мене до того не горів датацентр 🙂 І навіть вінчестер не “сипався”. Просто є такий процес як Service Continuity Management , який говорить, що якщо ви надаєте сервіс, то ви повинні бути готові відновити його в межах одного дня навіть якщо на інфраструктурну одиницю (у даному випадку — це датацентр) впала атомна бомба.

Цими днями величезна маса сайтів покинула Україну у пошуках кращої долі. Компанії Hosting.UA вже не піднятися. Маса ресурсів все ще “валаються” і теж, скоріш за все, значна частина з них зникне. Хто буде змушений зав’язати з Інтернет бізнесом. До когось навіть приїдуть “братки”…

Але чи навчило нас це? Чи станемо ми врешті професіоналами?…

 
Чому лопають українські банки?...Вибачте, що почну з такої фрази, але… засрані українські банки з отою їхньою кризою дійшли вже до ручки і поклали лапу на святеє святих – розрахункові рахунки клієнтів. Розрахункові та поточні рахунки – це власне те, для чого банк і потрібен як банк, власне для того його і придумали. Фізичні особи користуються платіжними картками, знаючи, що на поточному рахунку є гроші, які завжди під рукою… Юридичні особи та приватні підприємці гордо переводять та отримують гроші зі своїх 2600-х рахунків, знаючи що “на залишку” лежать гроші, які нам перераховували клієнти протягом місяця і ми в будь-який момент можемо ними розпорядитися… Кошти на цих рахунках для банку недоторканні. Він не має права ними грати десь там на біржі, видавати ними кредити, купляти на них меблі в офіс і іншу там срань. Ці гроші НЕ належать банку (на відміну від депозитів), він просто їх тримає в себе, щоб клієнти могли у будь-який момент їх забрати, як тільки вони цього забажають.

Але довбана криза жанру, яка охопила світ, а особливо Україну, плющить мізки українським банкірам і заставляє їх йти на страшні вчинки 🙁

Уявіть, що…

Continue reading »

© 2012 Roman's Blog Suffusion theme by Sayontan Sinha