Отож, продовжуємо ділитися досвідом про авіаподорожі і все, що з ними пов’язано. Сьогодні будемо говорити про таку важливу річ як багаж, а також інші цікаві нюанси, пов’язані з літаками.
Ті, хто не читав попередній запис, заходьте сюди: Все про авіаподорожі: Частина 1
Про багаж
Спочатку, як завжди, трошки історії і теорії. На відміну від поїздок на міському громадському транспорті, літаками люди, як правило, подорожуть на далекі відстані. А отже ми беремо з собою цілий ряд речей, якій будуть задовольняти наші базові потреби під час подорожі — одяг, предмети гігієни, а іноді навіть їжу, а ще буває навіть беремо зі собою житло (само-собою, я маю на увазі палатку). І відповідно маємо стандартну для нашого часу фразу — пасажир подорожує з багажем. Тепер вже для авіаліній постала проблема не лише перевезення “тіла”, а також його пожитків. За час еволюції авіаперевезень транспортування багажу пасажирів перетворилося у цілу суб-індустрію, затрати на обслуговування якої співмірні із затратами на перевезення самого пасажира.
Почнемо із найбільш “наболілого”: чому є обмеження на розмір, вагу та кількість одиниць багажу? І чому “лише стільки”? Базову відповідь на це питання ми знаходимо у простій фізиці польотів.
Величина підйомної сили залежить від швидкості потоку повітря та площі крила. Саме тому літак мусить спочатку розігнатися до певної швидкості, яка називається швидкістю відриву або ж V2, і вже тоді перейти у режим польоту. Це якраз та швидкість, при якій крила літака починають створювати більшу підйомну силу, ніж вага літака. Отже, стає очевидним, що чим більша вага літака — тим до більшої швидкості йому треба розігнатися на злітній смузі, щоб злетіти. І тут є два моменти. По-перше, злітна смуга не є нескінченною, і для того, щоб літак досяг необхідної швидкості, йому може просто не вистачити смуги. По-друге, шини і шасі літака (як, зрештою, і автомобіля) розраховані на певну максимальну швидкість, після якої є ризик, що їх просто порозриває.